Воронцовський палац і театр у Євпаторії: Росія виставляє кримські пам'ятки на інвестиційній платформі

Про це йдеться у повідомленні Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі. За даними відомства, на платформі «Наследіє.дом.рф» кримські об'єкти культурної спадщини пропонують для оренди, передачі у користування, «відновлення» та подальшого комерційного використання.

Серед тих, хто потрапив до переліку, — Головний корпус комплексу споруд Воронцовського палацу в Алупці та будівля театру імені О. С. Пушкіна в Євпаторії. Обидві споруди за законодавством України мають статус пам'яток культурної спадщини національного значення.

Загалом, якщо відфільтрувати об'єкти на платформі за регіоном «Республика Крым», інвесторам пропонують 23 об'єкти. За статусом «місцевого значення» у переліку налічується 21 об'єкт. У Представництві зауважують: правовий статус цих об'єктів потребує окремого розмежування, адже не все, що представлене російською стороною, має охоронюваний статус згідно з українським законодавством.

Десять об'єктів внесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України або перебувають під охороною як пам'ятки культурної спадщини. Ще п'ять відсутні в цьому реєстрі, натомість згадуються у «Списку пам'яток місцевого і національного значення та щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, розташованих на території Автономної Республіки Крим» станом на 1 січня 2013 року.

В окупованих Ялті та Євпаторії інвесторам доступні п'ять об'єктів культурної спадщини регіонального значення. Для готельного сценарію пропонують кредит під 6% — за умови, що площа готелю становитиме не менше 500 м², номерний фонд — не менше 10 номерів, а класифікація буде не нижче трьох зірок протягом року після введення в експлуатацію.

П'ять об'єктів, які готують до торгів, за даними окупантів, перебувають у незадовільному стані, не використовуються та не мають інженерних комунікацій. Як зазначають експерти, це дає російській стороні формальне обґрунтування для залучення їх до програм «відновлення», хоча фактично такі дії відбуваються в межах російського адміністративного поля на території, що є порушенням міжнародного права.

Важливо й те, де саме розташовані ці об'єкти: переважно в комерційно привабливих або курортних населених пунктах Криму — Ялті, Євпаторії та Кореїзі. На думку експертів, це свідчить, що інвестиційний інтерес може бути пов'язаний не лише з декларованою метою «збереження» культурної спадщини, а й із можливістю подальшого використання таких будівель у туристичній, готельній, санаторній або іншій комерційній сфері.

У Представництві Президента України в АР Крим та м. Севастополі наголошують, що розміщення кримських об'єктів культурної спадщини на платформі, їх інвестиційне просування, підготовка до торгів або передача інвесторам можуть розглядатися не лише як елемент господарської політики держави-окупанта, а й як інструмент фактичного розпорядження майном та культурною спадщиною на тимчасово окупованій території.

«У такій моделі об'єкти культурної спадщини на ТОТ Кримського півострова подаються російською стороною як частина внутрішнього інвестиційного ресурсу РФ. Це створює ризики зміни режиму використання таких об'єктів, втручання в їх автентичний вигляд, проведення робіт без погодження з українськими органами охорони культурної спадщини, а також закріплення фактичного контролю окупаційної адміністрації над пам'ятками, які належать до культурної спадщини України», — йдеться у повідомленні.

За цим сюжетом стоять не просто будівлі, а місця з власною історією. Воронцовський палац в Алупці зводили у першій половині XIX століття як резиденцію генерал-губернатора Новоросійського краю Михайла Воронцова; його головний корпус — упізнаваний зразок архітектури, що поєднує англійські та східні мотиви. Театр у Євпаторії, названий на честь Олександра Пушкіна, десятиліттями лишався одним із осередків культурного життя міста. Обидві споруди належать до спадщини, яку охороняє український закон, — і саме тому будь-які рішення щодо них не можуть ухвалюватися без української сторони.

Доки триває окупація, доля цих пам'яток залишається відкритою. Але сам перелік на інвестиційній платформі показує: ідеться не лише про будівлі, а про спробу розпорядитися тим, що Україні не належить віддавати.