Від бруківки до безпілотників: історія прикордонника «Леза» з Волині

Сергій, який має позивний «Лезо», родом із невеликого села на Волині. До повномасштабного вторгнення його робота була мирною — він укладав бруківку. Та коли почалася війна, чоловік не вагався: уже 9 березня 2022 року він став до лав Волинського прикордонного загону.

Це не був його перший досвід у війську. Ще до великої війни Сергій проходив строкову службу, а згодом добровільно пішов до Національної гвардії і служив під Києвом. «На початку війни був дуже сильний патріотизм. На строкову сам пішов, і по мобілізації так само — прийшов сам», — згадує він.

Спершу прикордонник ніс службу на білоруській ділянці кордону у складі зведеного загону, потім його перевели на польський напрямок. На початку 2023 року Сергій приєднався до новоствореної прикордонної комендатури швидкого реагування. Саме тоді розпочалися бойові виїзди на схід.

Понад три місяці на Вугледарському напрямку він тримав позиції у піхоті. «Було як бадмінтон: вони по нас гатять мінами, наші у відповідь. То вони по нас, то ми по них», — розповідає «Лезо» про ті бої.

Після ротації підрозділ повернувся на Волинь відновлюватися. Тоді Сергія, як і кількох побратимів, відправили на навчання до Великої Британії, де він пройшов курс підготовки. Наступна ротація — під Новомихайлівкою на Запорізькому напрямку. Там противник активно застосовував бронетехніку, іноді наближаючись до українських позицій на кілька десятків метрів.

Третій бойовий виїзд тривав пів року на Харківщині. До того часу Сергій уже очолював розрахунок протитанкового ракетного комплексу та був старшим позиції. Після контузії він повернувся до служби на білоруській ділянці кордону, де опанував ще одну спеціальність — оператора безпілотників.

Перші навички пілотування прикордонник отримав ще на сході: побратими передали йому дрон, і він сам почав вивчати керування. Коли у складі мобільної вогневої групи знадобився аеророзвідник, Сергій запропонував свою кандидатуру. Після спеціалізованого навчання він отримав сертифікат оператора БпЛА.

«Головне в цій справі — не боятися. Якщо є бажання, то навчитися легко. А якщо робиш це без бажання, то, звісно, нічого не вийде», — каже військовослужбовець.

Тепер значна частина його служби пов'язана з небом. За допомогою безпілотника «Лезо» стежить за обстановкою та моніторить українсько-білоруську ділянку державного кордону. Понад чотири роки у військовій формі не минули безслідно: Сергій не приховує, що відчуває втому. Водночас він продовжує виконувати завдання там, де його навички потрібні найбільше.