Одеські маніяки: від пиріжків тітки Рози до серійних убивць

Кривава історія Одеси сягає 1830-х років, коли в місті орудував Ілля Кодима — 35-річний збіднілий міщанин, який працював сторожем у хутряному магазині. Він полював ночами біля порту, вистежуючи повій, а іноді — безхатьків, п’яниць чи курців опіуму. Своїх жертв Кодима оглушував молотком, а потім розрізав їм животи 40-сантиметровим шевським ножем. Правоохоронці ловили його на живця: стежили за повіями й затримували всіх, хто до них наближався. Так вони вийшли на вбивцю. Суд визнав Кодиму винним у 57 убивствах і засудив до повішення, але вирок замінили на 20 років каторги через симуляцію божевілля. Згодом його вбили інші ув’язнені.

У 1860-х роках Одесу сколихнула історія жінки-вбивці на прізвисько тітка Роза. Вона продавала на Привозі пиріжки з м’ясом, які всі хвалили за неймовірний смак. Одного разу покупчиня знайшла всередині людський палець. Поліція, яка давно шукала зниклих іноземних моряків, почала розслідування. Виявилося, що Роза підробляла повією біля порту, вбивала клієнтів після злягання, розчленовувала тіла, а м’ясо використовувала для начинки пиріжків. Інші останки вона закопувала на газоні. Її засудили до смерті й повісили.

У 1980-му в Одесі діяв Володимир Чернега — маніяк, який бив дівчат металевою трубою по голові на Таїрова, зокрема на Люстдорфській дорозі. Серед його жертв була 12-річна Олена, яка померла після нападу на вулиці Довгій. Чернега здався міліції добровільно, але це не врятувало його: суд засудив його до смертної кари, і вирок швидко виконали. За чутками, у нього був спільник на ім’я Толік, якого так і не знайшли.

1985 року затримали Веніаміна Кузнєцова, якому довели шість убивств. Він орудував на Преображенській, вибирав жертв між Успенською та Пантелеймонівською, обезголовлював їх і загортав у промаслений папір. Передостанню жертву він залишив у жіночому туалеті кінотеатру «Зірка» (нині готель). Останню вбили в його квартирі, де міліція знайла його з головою в руках. Колишній полковник міліції Олександр Саінчин згадував, як оперативники стежили за Кузнєцовим: він бродив серед маргіналів на Сучому Розі (тепер «Новий Привоз»), а потім пішов додому з черговою жертвою. Коли виламали двері, він уже встиг убити й розчленувати її.

Найвідоміший український маніяк Анатолій Онопрієнко, який убив 52 людини, стверджував, що першою його жертвою була одеситка — господиня квартири, яку він знімав після армії. Він нібито задушив або зарізав її заради грошей на від’їзд. Проте в обвинувальному висновку цей епізод не фігурував. Натомість у жовтні 1995 року Онопрієнко застрелив одеситку Паращук і пограбував її.

У 1994–1995 роках Одесу тероризував «маніяк з Пересипу» Юрій Войтов. Він працював на шкуродерні, одним ударом валив тварин, але жінкам наносив десятки ножових поранень. Журналіст Борис Штейберг писав, що Войтов намагався виколоти жертві очі, бо чув, що в них залишається зображення вбивці, а відрізані груди викинув у море. Його серія тривала 8 місяців: п’ять убивств, ще двох жінок врятували лікарі. Затримали його випадково — охорона спіймала з викраденою цеглою, а в міліції він написав зізнання в убивствах. У 1997 році суд засудив його до розстрілу, але Войтов дожив до мораторію на смертну кару й отримав довічне ув’язнення.

2004 року затримали 58-річного громадянина РФ Анатолія Кондратьєва, який зізнався в 42 убивствах, хоча довели лише три. Він розчленовував тіла, консервував людське м’ясо й дарував сусідам. Одного разу мешканці комуналки побилися через «яловичину з Привозу», а сантехніки знайшли останки в каналізації. Кондратьєв легко втікав від міліції, виривався з наручників, викрав жінку з дитиною з-під нагляду. Його засудили до довічного.

Серед нерозкритих злочинів — три вбивства молодих жінок у 2009–2011 роках. 8 квітня 2009 року в парку Перемоги знайшли тіло 20-річної працівниці магазину — її задушили після зґвалтування. 19 жовтня 2010 року в гідропарку «Лузанівка» виявили 25-річну жертву: її зґвалтували, задушили й кинули в багаття. 22 жовтня 2011 року в районі Чумки 22-річну дівчину вбили, розбивши голову, зґвалтували й повісили на дереві. Колишні оперативники розповіли, що керівництво заборонило розглядати версію серійного вбивці через страх паніки в ЗМІ.

Психіатр Костянтин Бітенський зазначає: кількість маніяків залишається сталою, але війна може пробудити «звірину сутність» через стреси, доступ до зброї та послаблення контролю. Портові міста, як Одеса, завжди були сприятливим середовищем через велику кількість потенційних жертв.