Село Грива на Волині: історія, яку стерли з карти, але не з пам'яті

Історія цього місця — болюча сторінка Волині. Колись тут, серед ланів, кипіло життя: стояло понад 130 дворів, а в селі мешкало близько тисячі людей. У самому центрі височіла церква, до якої сходилися на службу цілими родинами. Сьогодні про ті часи нагадує лише пам'ятний знак, встановлений там, де колись був храм.

Усе змінилося в 1950-х. За наказом Сталіна про переселення третини земель Західної України, жителів Гриви примусово депортували на Дніпропетровщину. Людей виганяли з домівок напередодні зими: зривали дахи, руйнували стіни, а тих, хто опирався, позбавляли всього майна. Розповідають, що село знищували методично, щоб не лишилося жодного сліду.

На новому місці депортовані змушені були виживати в неймовірно складних умовах — будували тимчасові хатки, мерзли й голодували. А коли після смерті Сталіна частина людей спробувала повернутися на рідну землю, влада знову вдарила по них: відбудовані оселі та землянки руйнували вдруге, забороняючи навіть думати про повернення.

Сьогодні від Гриви лишилися тільки спогади, поле та два німих свідки тих подій. Перший — пам'ятний знак із написом про те, що тут жило село, мешканців якого безпідставно виселив сталінський режим. Другий — старе кладовище в лісі неподалік: заросле деревами, із поваленими хрестами, поросле барвінком і конваліями.

Історія Гриви — не поодинока. Так само зникли ще 130 сіл заходу України, не рахуючи хуторів. Їх стерли з карти, але не з пам'яті. І сьогодні, коли ми зупиняємося біля хреста серед поля, ми вшановуємо тих, хто втратив усе, але не втратив права називати цю землю своєю.