Цумань: лісове серце Волині, де минуле оживає
Маленьке селище Цумань на Волині, з населенням близько семи тисяч людей, приховує багату історію, що сягає часів половців і магнатів. Сьогодні це сучасний центр громади, оточений мальовничими лісами, які пам'ятають і розквіт, і трагедії.
Цумань, розташована серед величних лісів Волині, є справжньою скарбницею історії. Перші згадки про це поселення датуються 1557 роком, а сама назва, за однією з версій, походить від латинського «Куман», як у давнину називали половців, що колись населяли ці терени.
У XVI столітті землі належали князю Михайлу Чорторийському, але вже у 1583 році вони перейшли до впливового роду Станіслава Радзивіла. Цумань стала частиною Олицької волості, а місцевий маєток — однією з резиденцій славетної родини Радзивілів.
Економіка селища розвивалася стрімко: у XVII столітті тут видобували залізну руду, у XIX — запрацював винокурний завод. Згодом з'явилися тартак, цегельня, турбінний млин та виробництво паркету. Справжнім поштовхом стало будівництво у 1871 році залізниці Київ-Брест, яка вивела регіон на новий рівень.
XX століття принесло трагедії. Під час Першої світової через Цумань проходила лінія фронту. У Другій світовій селище було спалене німецькими військами, а близько 300 мирних мешканців розстріляні. Ліси навколо стали потужною базою для загонів УПА.
Архітектурна спадщина досі нагадує про минуле. Свято-Покровська церква, зведена у 1843 році, стоїть на місці дерев'яного храму, знищеного пожежею. Костел Святого Аргентина, збудований у 1936 році коштом Януша Радзивіла, свідчить про польський період в історії краю.
Сьогодні Цумань — сучасний центр територіальної громади, але її серце — у лісі. Селище нерозривно пов'язане з Ківерцівським національним природним парком «Цуманська пуща», однією з найцінніших природних територій Волині. Серед вікових дерев історія зустрічається з природою, роблячи Цумань місцем, яке варто відкрити для себе кожному.
