Сукня з парашута: у музей на Житомирщині повернулася весільна реліквія 1945 року

У селі Вільшанка на Житомирщині до «Чеської хати-музею» потрапила річ, за якою стоїть ціла родинна й громадська історія. Весільну сукню, пошиту з парашута, привезла з Чехії Людмила Гайдаманчук — голова громадської організації «Чехи Вільшанки». До вбрання додалася весільна фотографія нареченої та її чоловіка.

Сукня належала жінці на ім'я Марія, яка народилася в родині чеських колоністів. Її предки приїхали до Вільшанки зі Східної Моравії між 1872 і 1874 роками. У 1945 році Марія виходила заміж у рідному селі. Йшла Друга світова війна, і дістати тканину було майже неможливо. Так з'явився незвичний вихід — пошити весільну сукню з парашута, знайденого на території села.

«Сукня з парашута належала жінці на ім'я Марія, яка народилася в родині чеських колоністів. Її предки прибули до Вільшанки зі Східної Моравії у 1872–1874 роках. У 1945 році Марія виходила заміж у рідному селі. Тривала Друга світова війна, і придбати тканину було практично неможливо. Тоді й з'явилася незвичайна ідея — пошити весільну сукню з парашута, який знайшли на території села», — розповіла Людмила Гайдаманчук.

За два роки потому чехи почали повертатися на свою історичну батьківщину. Марія забрала сукню з собою. Дорога додому минала у вагоні-теплушці, і саме там вона народила старшу доньку Людмилу. Донька довгі роки після смерті матері берегла її весільне вбрання — завдяки цьому воно збереглося до наших днів.

На весільному фото, яке тепер доповнює експозицію, наречена постає саме у тій сукні з парашута.

Для місцевої громади ця річ має особливе значення. «Ця весільна сукня є дуже важливою для жителів нашої громади. Вона нагадує нам про те, що у Вільшанці зберігаються спадщина, пам'ять та історія людей, які жили тут, працювали й розвивали наше село», — сказав Вільшанський сільський голова Сергій Мельник.

Сукня з парашута — не єдиний скарб «Чеської хати-музею». Тут зібрані фотознімки, записи зі спогадами мешканців села, одяг із візерунками, меблі, посуд і шаховий стіл. Окрему увагу привертає шафа, двері якої зсередини вкриті написами чеською мовою — серед них метричні дані та різні дати, що охоплюють період від 1875 до 1928 року.

Людмила Гайдаманчук запрошує всіх охочих завітати до музею у Вільшанці, щоб побачити реліквії на власні очі та почути історії людей, які понад століття тому стали частиною історії Вільшанщини. «Ми завжди раді всім відвідувачам, які приходять до нас, і будемо з нетерпінням чекати усіх, хто забажає до нас прийти. Бо музей — це не просто місце, де зберігаються старі речі. Це простір, де оживає пам'ять», — зазначила вона.