Від ветеринарки до медикині стабпункту: історія Анастасії, яка рятує і людей, і тварин

1 вересня 2026, 15:00 ·652 слівредакція

24-річна Анастасія з Дніпра до війни лікувала тварин у київській клініці, а тепер чергує на стабілізаційному пункті 128 бригади «Дике Поле». У перервах між порятунком поранених військових вона продовжує допомагати покинутим собакам і папугам.

Повномасштабна війна змінила життя багатьох українців, змусивши опановувати нові професії. Для 24-річної Анастасії з Дніпра цей шлях проліг від ветеринарної клініки до стабілізаційного пункту, де вона тепер рятує життя поранених бійців.

До служби дівчина працювала ветеринарною лікаркою в Києві. Уже з перших місяців вторгнення вона волонтерила в організації UA Animals, їздила на Донбас і допомагала евакуйовувати тварин із напівзруйнованих сіл. А коли приєдналася до 128 бригади «Дике Поле», довелося фактично заново вчитися — цього разу на «людського» фельдшера.

На стабпункт доправляють поранених із сусідніх підрозділів, а також цивільних, які постраждали від російських дронів. Чергування тривають цілодобово, а виклики можуть надходити будь-якої миті. У вільний час медики намагаються відсипатися, адже після чергового пораненого можна не спати до двох діб.

Своє ставлення до людської жорстокості Анастасія колись відобразила в татуюванні — мультяшна Ліза Сімпсон із написом «Ненавиджу людей». Таке зображення з’явилося після того, як вона зіштовхнулася з байдужістю власників, що залишали хворих тварин у клініках або просили приспати їх, коли лікування ще могло допомогти. Однак війна змінила її погляди: «Але віра в людей відновилася на війні, під час роботи на стабпункті».

Попри величезне навантаження, Анастасія не полишає ветеринарної справи. Нещодавно їй надійшов запит про поранену собаку та папугу, які залишилися самі — їхнього власника вразив російський FPV. Дівчина зізнається, що дуже плакала через хиткий емоційний стан, але одразу організувала порятунок разом із медикинею батальйону Бусінкою.

Під опікою Анастасії зараз багато тварин. Вона купує їм корм і ліки, витрачаючи тисячі гривень щомісяця, а частину бойових виплат віддає адміністраторці, яка проводить співбесіди з потенційними власниками. До вибору нових родин дівчина підходить ретельно — наприклад, не віддає собак людям, які планують тримати їх на ланцюгу.

За рік роботи стабпункту команда Анастасії втратила лише одного пораненого — нещодавно, коли травми виявилися несумісними з життям. Ця втрата стала для неї поштовхом розвиватися далі: тепер вона вирішила здобути повноцінну медичну освіту, щоб у майбутньому працювати лікарем для людей. До свого татуювання вона додала Батьківщину-Мати — символ рідного Києва та незламної жінки, яка захищає країну.