Воздвиження Хреста Господнього: історія, молитви й традиції свята 14 вересня

Свято Воздвиження поєднує дві події, розділені століттями. Перша сягає IV століття: рівноапостольна цариця Олена, мати імператора Костянтина Великого, вирушила до Єрусалима і після розкопок на Голгофі знайшла три хрести. Щоб з'ясувати, котрий із них належав Христу, до кожного по черзі доторкнулися тяжкохворою жінкою — і від одного вона відразу одужала. Тоді єпископ Макарій урочисто підняв — «воздвиг» — знайдений Хрест перед натовпом вірян. Саме звідси й походить назва свята.

Друга подія — повернення святині з перського полону у VII столітті. Після захоплення Єрусалима перський цар Хосров II вивіз Хрест до своєї країни. Через чотирнадцять років імператор Іраклій переміг персів і повернув святиню до Єрусалима. Ця історія також увійшла до змісту свята Воздвиження.

Церковний статут передбачає цього дня суворий одноденний піст. Рішенням Священного Синоду ПЦУ від липня 2026 року його офіційно підтверджено. Дозволена їжа з рослинною олією — страви з овочів, круп і грибів, а в окремих монастирях дотримуються ще суворішого сухоїдіння.

Свято немислиме без храму. Під час урочистого богослужіння священник виносить хрест на середину церкви, присутні тричі кланяються, а хор співає «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико». Вдома віряни моляться перед хрестом, читаючи спеціальні молитви. Вважається, що цього дня молитви мають особливу силу — особливо про захист від ворогів і про зцілення.

Головною молитвою свята є тропар: «Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу благовірному народові нашому на супротивників подай і Хрестом Твоїм охороняй Твою громаду». Звертаються віряни й до самого Хреста: «Хресте Чесний, охоронителю душі і тіла мого, усім відомим і невідомим ворогам будь мені щитом, проганяй їх, усякі перешкоди руйнуючи. Просвіти розум мій, Хресте всечесний, і серце моє наповни любов'ю та вірою. Спрямуй кроки мої на шлях правди, щоб славив я Ім'я Твоє святе на віки віків».

У народному календарі Воздвиження було межею між осінню та підготовкою до зими, тож за природою цього дня пильно спостерігали. Похмура погода віщувала ранню весну й тепле літо, масовий відліт птахів — холодну й ранню зиму, а вранішній туман — ясну та сонячну днину.

Були й свої заборони. На Воздвиження не радили братися за нові справи — вірили, що вони не матимуть успіху. Не ходили до лісу, адже, за повір'ям, цього дня змії збираються на зимування й стають особливо небезпечними. Оминали сварки та лихослів'я, а також не відмовляли нужденним у допомозі.

Попри давні прикмети, серцевиною свята залишається духовний вимір: пошанування Хреста як знаряддя спасіння, піст і молитва. Для багатьох вірян 14 вересня — нагода зупинитися серед осінніх клопотів, прийти до храму й попросити захисту для себе та близьких.