Воздвиження Хреста Господнього: як українці вшановують свято 14 вересня

Цьогоріч велике свято припадає на понеділок. З переходом ПЦУ на новоюліанський календар дату перенесли з 27 вересня на 14 вересня, тож тепер воно на 13 днів раніше, ніж звикли святкувати старші покоління.

Історія свята сягає четвертого століття. За церковним переданням, рівноапостольна Олена, мати імператора Костянтина Великого, наказала шукати в Єрусалимі Хрест, на якому розіп’яли Ісуса. Під час розкопок неподалік Голгофи знайшли три хрести, і справжній упізнали завдяки чуду. Коли люди дізналися про знахідку, до місця почали сходитися натовпи. Щоб кожен міг побачити святиню, єрусалимський патріарх Макарій високо підняв Хрест і благословив ним людей на чотири сторони світу. Ті вклонялися й вигукували: «Господи, помилуй!».

Слово «воздвиження» означає піднесення вгору. Цю подію символічно відтворюють і сьогодні: під час богослужіння Хрест піднімають, опускають і знову воздвигають, благословляючи чотири сторони світу. У проповідях предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній наголошує, що християни вшановують Хрест не як знаряддя смерті, а як нагадування про воскресіння, спасіння, жертовну любов і перемогу життя над смертю.

Увечері напередодні свята в храмах служать всенічне бдіння, під час якого Хрест урочисто виносять на середину церкви для поклоніння. У самий день віряни приходять на Божественну літургію, моляться за здоров’я рідних, ставлять свічки. У час війни багато хто просить у Бога сил для захисників, звільнення полонених, мир і перемогу над агресором. Якщо людина не може бути в храмі через хворобу, роботу чи небезпеку, вона може молитися вдома — церква не вважає фізичну присутність обов’язковою за поважних причин.

До свята заведено примирятися після сварок, просити пробачення, підтримувати військових, переселенців і родини постраждалих, більше часу приділяти молитві та близьким, уникати зайвих розваг і метушні. А ще — обмірковувати власні вчинки.

14 вересня церковний устав передбачає суворий одноденний піст незалежно від дня тижня. З раціону виключають м’ясо, молочні продукти, яйця та рибу. Для дітей, літніх людей, вагітних, військових, важкохворих і тих, хто виконує виснажливу фізичну роботу, міра посту може бути пом’якшена. Піст — це не лише про їжу: важливо стримувати гнів, не ображати, не засуджувати й не провокувати конфлікти.

Церква не забороняє в цей день готувати, прибирати, прати чи доглядати за дітьми й хворими. Якщо важку роботу можна перенести, віряни зазвичай так і роблять, аби звільнити час для богослужіння. Але праця, від якої залежить безпека чи здоров’я інших, не вважається порушенням.

Чимало заборон, які побутують у народі, не мають стосунку до церковного вчення. Колись на Воздвиження намагалися не починати великих справ, не вирушати в далекі дороги, не користуватися гострими предметами й тримати зачиненими господарські приміщення. Забобона про ліс пояснювали тим, що змії нібито збираються докупи перед зимівлею. Насправді плазуни восени справді шукають сховища, але дата тут ні до чого.

У народному календарі Воздвиження вважали межею між теплом і холодом. Люди помічали: сонячний день віщує затяжну осінь, різке похолодання — ранню зиму, дощ — вологу другу половину осені. Північний вітер обіцяв тепле літо наступного року, а високий повільний лет журавлів — що тепло ще затримається. Ці прикмети — частина культурної спадщини, але вони не замінюють ані прогнозу погоди, ані церковних настанов.