Американський «гепард» виявився пумою: що показало ДНК

Десятиліттями палеонтологи вважали, що Miracinonyx trumani, який мешкав у Північній Америці понад 13 000 років тому, був місцевим аналогом африканського гепарда. Однак нове дослідження вчених із Каліфорнійського університету в Санта-Круз спростовує цю теорію.

Цей хижак блукав відкритими луками в епоху плейстоцену — від 2,5 мільйона до 13 000 років тому. Він сягав 90 см у холці, до 2,5 метра завдовжки разом із хвостом і важив близько 70 кг. Його струнке тіло, довгі передні лапи та великі носові порожнини справді нагадували будову сучасних швидких тварин. А знахідки його решток поряд зі скам'янілостями вилорогих — так званих «американських антилоп» — лише зміцнювали паралелі з африканськими гепардами.

Проте генетичний аналіз розповів іншу історію. Вчені виділили стародавню ДНК із чотирьох зразків: одного з печери Natural Trap Cave у Вайомінгу та трьох із території Юкону. Секвенування ядерних геномів показало, що Miracinonyx trumani — найближчий родич сучасної пуми (Puma concolor). Лінії цих тварин розійшлися приблизно 2,6 мільйона років тому. Тож гепардоподібна статура — це приклад конвергентної еволюції: подібні форми виникають незалежно в різних видів, які полюють у відкритих просторах.

«Ці кішки були надзвичайно гнучкими, подібно до пум, які є сучасними хижаками на території їхнього ареалу. Ми виявили мутації з втратою функції в певних генах, які регулюють циркадні ритми, що свідчить про те, що вони, можливо, адаптувалися до екстремальних світлових циклів літа та зими в північних широтах», — розповіла дослідниця Моллі Кассат-Джонстон.

Скам'янілості з Юкону значно розширили уявлення про ареал виду. Вони показали, що хижак жив в арктичних степово-тундрових середовищах приблизно 31 000–34 000 років тому. Цікаво, що два екземпляри з Юкону спершу помилково визначили як пум саме через їхнє розташування далеко за межами очікуваного ареалу. Аналіз ізотопів у кістках виявив разючі відмінності в раціоні: особина з Вайомінгу полювала на наземну здобич, а юконські побратими, схоже, залежали від лосося та інших риб, що мігрували річками з океану.

Обидві популяції мали низьку генетичну різноманітність, порівнянну з сучасними видами кішок під загрозою зникнення, але без ознак серйозного інбридингу. Загалом дослідження показує, що Miracinonyx trumani був адаптивним хижаком, здатним використовувати різні джерела їжі на величезній території.

«Ймовірно, існують інші вимерлі види, які, на жаль, були скорочені до меншої кількості вимірів, ніж вони заслуговують. Скам'янілості Miracinonyx trumani свідчать про те, що цей „американський гепард“ був набагато більш адаптивним, ніж випливає з його прізвиська», — підсумувала Кассат-Джонстон.