На Тернопільщині випадково знайшли хрест-кенотаф воїна УГА Степана Гулюватого

Історію цього пам'ятника відкрили не в архіві й не в офіційному реєстрі, а в маленькій сільській бібліотеці. Дослідники з Тернопільського обласного центру охорони пам'яток культурної спадщини працювали не лише із зареєстрованими об'єктами — у Мишкові вони завітали до місцевої книгозбірні та музею історії села. Там і знайшлася стара чорно-біла світлина кам'яного хреста, зроблена, найімовірніше, на початку 1990-х років.

На постаменті на знімку читається напис: «На вічну память Степану Гулюватому погибшому на війні 1919 року». Цих кількох рядків вистачило, щоб розпочати пошуки. Разом із бібліотекаркою Ганною Храпчинською працівники Центру пішли на місцеве кладовище — і справді відшукали хрест. Він стоїть майже посередині цвинтаря.

Поховання під ним немає. Дослідники припускають, що це кенотаф — пам'ятник людині, яка загинула далеко від рідного дому й похована в іншому місці. Де саме і за яких обставин обірвалося життя Степана Гулюватого, достеменно невідомо. Та дата «1919» на постаменті дає підстави думати, що він був українським воїном і загинув під час польсько-української війни.

Окремої уваги вартий і сам хрест. Його витесали з вапняку, а кінці мають незвичну трилисту форму. На камені вирізьблені драбина, спис, губка, молоток і цвяхи — символи страстей Христових. Поруч видно шестипроменеві зірочки та палаюче серце з хрестиком. Попри поважний вік, пам'ятник добре зберігся, і фахівці зазначають, що він не занедбаний.

Про самого Степана Гулюватого відомо обмаль. У селі вже не залишилося його живих родичів, тож розпитати про нього немає в кого. Є й ще одна загадка: місцеві дослідники звернули увагу, що теперішнє кладовище з'явилося вже після 1940-х років. Тож не виключено, що хрест встановили значно пізніше — вже як пам'ять про загиблого воїна, а не як сучасний йому надгробок.

У Центрі охорони пам'яток уважають цю знахідку важливою для Мишкова. Старий вапняковий хрест, який десятиліттями стояв посеред цвинтаря, тепер може розповісти про ще одну людину, чиє ім'я залишилося частиною історії української боротьби початку ХХ століття.