«За один виїзд — 9 поранених»: історія бойового медика «Шамана» з Волині
31-річний Роман із Каменя-Каширського до війни рятував людей як фельдшер екстреної медичної допомоги. Тепер він — бойовий медик із позивним «Шаман», який пройшов чотири ротації на передовій.
Його історія — про свідомий вибір і вірність покликанню. До повномасштабного вторгнення Роман працював фельдшером швидкої, а в січні 2023 року приєднався до 6 Волинського прикордонного загону. Нині він старший солдат із позивним «Шаман» — людина, яка на фронті відповідає за найцінніше — життя побратимів.
Своє рішення взяти до рук зброю чоловік пояснює просто: досвід, здобутий у цивільній медицині, мав стати в пригоді саме там, де це найпотрібніше. «Я добре розумів, що мій досвід буде потрібний саме на фронті. Тому рішення йти служити було свідомим», — розповідає військовослужбовець.
Службовий шлях «Шамана» розпочався у прикордонній комендатурі швидкого реагування. Згодом через стан здоров’я його перевели до підрозділу, що виконував завдання на українсько-білоруському кордоні. Проте вже за два тижні Роман написав рапорт і повернувся до бойового підрозділу — туди, де його навички були справді потрібні.
На передовій бойовий медик не лише рятує поранених. Коли виникає необхідність, він бере до рук зброю і разом із побратимами виконує бойові завдання. Але головна його відповідальність — вчасно надати допомогу й доправити поранених до медиків.
За час служби «Шаман» чотири рази вирушав на бойові ротації. Евакуації часто відбувалися під ворожими обстрілами, коли рішення треба приймати за лічені секунди. «Бували моменти, коли за один виїзд доводилося вивозити до дев’яти поранених. Допомогу надавали просто в автомобілі дорогою до стабілізаційного пункту. У таких умовах немає права на помилку — потрібно діяти швидко й максимально зосереджено», — ділиться військовий.
Одну з таких евакуацій Роман пам’ятає особливо добре. Тоді група мала винести важкопораненого побратима, а російські військові тричі завдавали повторних ударів. Поранений отримав нові ушкодження, а дорогою до медиків почав втрачати свідомість. «Здавалося, рахунок ішов уже не на хвилини, а на секунди. Найважливіше, що ми встигли доставити його до стабілізаційного пункту. Лікарі зробили все можливе й навіть змогли врятувати йому руку. Саме заради таких моментів варто працювати», — згадує бойовий медик.
Історія «Шамана» — це історія про те, як цивільний досвід стає порятунком на війні, а людяність і професіоналізм залишаються найнадійнішою зброєю.







