С СпадокУкраїна: суспільство та історія

Не в абатстві: де спочиває Єлизавета ІІ і чому це символічно

·1381 слівредакція
Не в абатстві: де спочиває Єлизавета ІІ і чому це символічно

Попри державний похорон у Вестмінстерському абатстві, останнім прихистком королеви став Віндзорський замок. Там вона лежить поруч із батьками, сестрою та чоловіком під однією скромною плитою.

Коли 8 вересня 2022 року світ облетіла звістка про смерть Єлизавети ІІ, Британія запустила відлагоджений механізм прощання. Десять днів трауру, сотні тисяч людей у багатокілометровій черзі вздовж Темзи, державна церемонія у Вестмінстерському абатстві за участі близько двох тисяч гостей з усього світу. Усе це могло створити враження, що королеву поховали саме там, у серці Лондона. Насправді ж остання дорога монархині завершилася за 40 кілометрів від абатства — у родинній каплиці Віндзорського замку.

Традиція ховати британських монархів у Вестмінстері перервалася ще у XVIII столітті. Останнім королем, який знайшов спокій під склепіннями абатства, був Георг II, що помер 1760 року. Відтоді правителів відвозять до Віндзора, де в готичній каплиці Святого Георгія, закладеній у XIV столітті, спочивають Генріх VIII та Карл I. Але й тут Єлизавета обрала не парадний Королівський склеп, а значно інтимніше місце — невелику прибудову до північного хору, відому як Меморіальна каплиця короля Георга VI.

Цю каплицю Єлизавета особисто замовила 1962 року, щоб дати батькові постійний дім. До того тіло Георга VI, який помер 1952-го, тимчасово зберігалося в Королівському склепі. Будівництво завершили 1969-го, і останки короля перенесли до нової усипальниці. У 2002 році поряд із ним з'явилася його дружина, королева-мати Єлизавета, а також прах молодшої доньки, принцеси Маргарет. Її кремували саме для того, щоб вона могла поміститися в цьому невеликому родинному просторі.

Коли 19 вересня 2022 року після вечірньої приватної служби труну Єлизавети опустили в каплицю, туди ж із Королівського склепу підняли домовину принца Філіпа. Він помер за рік до того і, згідно з планом, чекав на дружину, аби розділити з нею вічний спокій. Під час тієї ж церемонії лорд-камергер зламав свій службовий жезл і поклав на труну королеви — так символічно завершилася його служба монарху.

Сьогодні місце поховання позначає стримана плита з чорного бельгійського мармуру, вмонтована в підлогу. Латунними літерами на ній викарбувано імена: George VI 1895–1952, Elizabeth 1900–2002, нижче — Elizabeth II 1926–2022 та Philip 1921–2021. Між двома поколіннями — металева зірка Ордену Підв'язки. Жодних пишних надгробків чи монументальних скульптур — лише родинний спокій під однією плитою.

Цей вибір багато говорить про саму Єлизавету. Сім десятиліть вона уособлювала стабільність для Співдружності націй, пережила 15 британських прем'єр-міністрів і 14 президентів США, бачила деколонізацію, Холодну війну, Брекзит і суспільні кризи власної родини. Але в останній своїй справі вона лишилася не величним пам'ятником собі, а донькою, сестрою, дружиною, що повернулася до тих, кого любила. У Віндзорі, серед багатовікових стін, під однією мармуровою плитою з'єдналися дві історії — королівської корони й однієї родини.

Читайте також