Брат-пенсіонер і квартира сестри: що каже закон про обов'язкову частку

Коли людина залишає заповіт, її майно переходить до зазначеної особи. Проте українське законодавство передбачає категорію родичів, які можуть отримати частку спадщини незалежно від волі померлого. У цьому переліку братів і сестер немає, навіть якщо вони досягли пенсійного віку.

Стаття 1241 Цивільного кодексу України чітко визначає коло осіб, які мають право на обов'язкову частку. До них належать повнолітні непрацездатні діти, непрацездатний чоловік або дружина, а також малолітні та неповнолітні діти спадкодавця. Брати та сестри до цього списку не входять.

Брат належить до спадкоємців другої черги, але це працює лише тоді, коли заповіту немає взагалі або його визнано недійсним. Якщо сестра заповіла квартиру іншій людині, за загальним правилом брат не набуває жодних прав на це майно.

Водночас закон передбачає кілька ситуацій, коли брат усе ж може претендувати на спадщину. Це можливо, якщо суд визнає заповіт недійсним, якщо квартира або її частина не була включена до заповіту, або якщо спадкоємець за заповітом відмовився від спадщини, не прийняв її чи був усунений від права на спадкування.

Сам факт незгоди з рішенням сестри або образа через її вибір не може бути підставою для скасування заповіту. Закон захищає право людини самостійно розпорядитися своїм майном після смерті. Оскаржити документ можна лише після смерті заповідача та відкриття спадщини, довівши наявність законних підстав.

Суд може визнати заповіт недійсним, якщо на момент його підписання сестра не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, якщо її волевиявлення не було вільним, якщо документ складено під впливом насильства, обману чи погроз, або якщо заповіт підписала інша особа без законних підстав. Істотні порушення вимог закону під час складання чи посвідчення також можуть бути підставою.

Похилий вік спадкодавця, тяжке захворювання, приймання лікарських препаратів чи залежність від стороннього догляду самі по собі не свідчать про недійсність заповіту. Потрібно довести, що саме в момент складання документа людина не могла усвідомлювати свої дії. Як докази можуть використовуватися матеріали нотаріальної справи та висновок посмертної судово-психіатричної експертизи.

Верховний Суд неодноразово наголошував: наявність тяжкої хвороби не підтверджує недієздатність людини. Для звернення до суду діє загальна позовна давність — три роки, і відлік цього строку починається не раніше відкриття спадщини.

Отже, брат-пенсіонер не має права на обов'язкову частку у квартирі лише через свій вік або родинні зв'язки. Проте він може оскаржити заповіт у суді, якщо має належні докази порушення вимог закону під час його складання.