Історію донецьких близнючок почули в Гаазі: Фонд Ахметова розповів про долі українців

До Гааги генеральна директорка Фонду Ріната Ахметова Ксенія Сухова приїхала разом з учасницями проєкту «Молодь обирає Україну». Там вони зустрілися з керівництвом Цільового фонду допомоги потерпілим при Міжнародному кримінальному суді (Trust Fund for Victims, TFV), а також із представниками й експертами Міністерства закордонних справ Нідерландів.

Говорили про підтримку українських дітей і родин зниклих безвісти, про захист прав тих, хто постраждав від війни, про моніторинг місць несвободи та залучення міжнародної правозахисної експертизи. Окремо обговорювали механізми відновлення й репарацій, а також те, як міжнародна співпраця може допомогти українцям, які пережили окупацію, полон, незаконне переміщення, втрату житла та інші наслідки російської агресії.

Найбільше уваги привернула розповідь про проєкт «Молодь обирає Україну». Своєю історією поділилися 19-річні сестри-близнючки Ольга й Аліна з Донецька. Понад десять років вони прожили на окупованій території, а згодом повернулися в Україну.

Фонд Ріната Ахметова реалізує цей проєкт спільно з Офісом омбудсмана України та Міністерством молоді та спорту. Його учасникам допомагають продовжити навчання, знайти роботу, а також отримати психологічну, юридичну та житлову підтримку.

«Сьогодні масштаби трагедії війни, яку принесла росія в Україну, вимагають глобальної взаємодії. Досвід Фонду Ріната Ахметова показує важливість об’єднання з міжнародними партнерами. Розширення такої співпраці допомагає ефективніше підтримувати українців, які пережили окупацію, депортацію чи втрату майна, та спільно наближати справедливість і відповідальність рф», – зазначила Сухова.

Під час поїздки представники Фонду побували й на матчі ПСВ – «Шахтар» в Ейндговені. У цій грі футболісти «Шахтаря» вперше вийшли на поле у формі з логотипом Фонду Ріната Ахметова. У межах партнерства під час матчів Ліги чемпіонів клуб і Фонд планують розповідати міжнародній аудиторії історії учасників проєкту «Молодь обирає Україну».

За кожною з цих історій – конкретна людина, яка пройшла окупацію, полон чи втрату дому. І саме такі розповіді, почуті далеко за межами України, роблять підтримку не абстрактною, а живою справою.