Гени неандертальців досі впливають на наш скелет — нове дослідження

Неандертальці зникли з лиця Землі близько 42 тисяч років тому, проте частина їхньої біології продовжує жити в нас. Учені з Інституту еволюційної антропології імені Макса Планка виявили, що варіант гена рецептора гормону росту, успадкований від архаїчних людей, досі впливає на ріст, м’язову масу та будову щелепи сучасних людей.

Історія цього гена сягає глибокої давнини. Неандертальці з’явилися в палеонтологічному літописі приблизно 300–400 тисяч років тому, заселивши Європу та Західну Азію. Вони мали міцнішу статуру, більший об’єм мозку, виражені надбрівні дуги та специфічну будову черепа й щелеп. Протягом пів мільйона років вони розвивалися в ізоляції від сучасних людей, але перед вимиранням відбувалося міжвидове схрещування з предками сучасного неафриканського населення. Саме тому люди з неафриканським корінням сьогодні несуть близько 2% неандертальської ДНК.

Дослідницька група під керівництвом доктора Філіппа Каніса та доктора Хуго Зеберга порівняла ДНК сучасних людей із геномами неандертальців. Вони виявили унікальний варіант рецептора гормону росту з двома амінокислотними змінами. Лабораторні тести показали, що клітини з неандертальською версією рецептора реагували на гормон росту значно активніше та розмножувалися швидше.

Аналіз медичних і генетичних даних понад мільйона осіб із кількох міжнародних біобанків підтвердив цей ефект на популяційному рівні. Дорослі носії неандертальського варіанта гена виявилися дещо вищими та важчими за інших, причому додаткова маса формувалася за рахунок м’язів, а не жиру. Крім того, у них спостерігалася коротша гілка нижньої щелепи, підвищена схильність до неправильного прикусу та коротші корені зубів — характерні риси скелета неандертальців. Ці відмінності проявляються в період статевого дозрівання, коли спостерігається пік вироблення гормону росту.

Найчастіше цей варіант гена трапляється серед жителів Південної та Східної Азії, де його виявляють приблизно у п’ятої частини населення. Водночас у регіонах Африки на південь від Сахари він практично відсутній, що відповідає історичним шляхам розселення та відсутності неандертальського коріння в місцевих популяціях.

Це відкриття не лише проливає світло на те, як давня історія людства продовжує впливати на наше тіло, але й допомагає зрозуміти, чому деякі з нас мають міцнішу статуру чи особливості прикусу. Воно нагадує, що кожен із нас несе в собі сліди далеких предків, які жили десятки тисяч років тому.