Майор «Вчитель»: 11 років у школі, а потім — 40-ва артилерійська бригада

18 вересня 2026, 14:10 ·381 слівредакція

Юрій із Миколаївщини понад десять років викладав історію у сільській школі, а у 2021 році змінив клас на військову службу. Повномасштабне вторгнення він зустрів на Харківщині у лавах 40-ї окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта.

У 2005 році Юрій вступив на історичний факультет Миколаївського державного університету імені Василя Сухомлинського. Паралельно, у 2006–2008 роках, він навчався на військовій кафедрі за спеціальністю командира аеромобільного взводу. Після випуску у 2010 році за розподілом прийшов працювати до Ганнівської школи тодішнього Братського району. Там він створив сім'ю, а загалом у школі пропрацював учителем історії 11 років.

Після початку російської агресії у 2014 році Юрія регулярно залучали до військових зборів та перепідготовки. У 2021 році він вирішив залишити школу і перейти на військову службу. У жовтні того ж року підписав контракт і обрав 40-ву окрему артилерійську бригаду. За кілька місяців підрозділ уже перебував на Харківщині, де військовослужбовці й зустріли початок повномасштабного вторгнення.

«Підйом!» Чуємо вибухи, і командир нашого дивізіону оголошує, що почалася війна, що наш сусід на нас напав, — згадує Юрій.

У перші місяці великої війни він обіймав посаду заступника командира з морально-психологічного забезпечення. Багато його роботи було пов'язано зі спілкуванням із військовослужбовцями, серед яких траплялося чимало молодих бійців із Миколаївщини.

За віком деякі побратими могли бути його колишніми учнями, тож спільну мову з ними вдавалося знаходити легше. «Мені з ними було легше, тому що я підійшов до цього як учитель. Скажу так: хлопці були для мене як учні, і мені було легше з ними спілкуватися», — розповідає Юрій.

Під час служби він продовжив розповідати про історію України — формування державності, козацьку добу та історичних постатей. Окремою темою став Великий князь Вітовт, ім'я якого носить бригада. Такі розмови точилися і між бойовими завданнями — іноді просто біля багаття. «Ми вже говорили не як учитель і учні, а вже як побратими», — говорить військовий.

Сьогодні Юрій має звання майора та позивний «Вчитель» і далі служить у Збройних Силах України. Професія, якій він присвятив понад десятиліття до війська, залишилася частиною його життя і після того, як шкільний клас змінився на військову службу.