«Померти від сміху»: де правда, а де античний жарт

Фраза «померти від сміху» звучить як звичайна метафора. Та історія зберегла кілька розповідей про людей, які нібито справді загинули під час неконтрольованого сміху. Із застереженням: для давніх випадків немає медичних документів, тож історики читають їх радше як свідчення традиції, а не як встановлений діагноз.

Одна з найвідоміших історій — про давньогрецького філософа-стоїка Хрисиппа, який жив у III столітті до нашої ери. Діоген Лаертський наводить дві версії його смерті. За однією, Хрисипп захворів, випивши нерозбавленого вина на святі. За іншою — побачив осла, який їв його інжир, і пожартував, що тварині варто дати чистого вина, аби та запила ласощі. Після цього філософ нібито так розсміявся, що помер.

Ще давніша історія пов'язана з грецьким художником Зевксісом, одним із найвідоміших живописців античності. За пізнішою традицією, він помер від сміху, дивлячись на власну картину із зображенням літньої жінки. Надійного медичного свідчення, сучасного тій події, немає — розповідь дійшла через пізніших авторів.

Трапляються випадки й із пізнішої історії, але їхня достовірність різна. Кажуть, що 1410 року король Арагону Мартін I помер після нападу неконтрольованого сміху, який поєднався з розладом травлення. Про італійського письменника П'єтро Аретіно 1556 року теж існувала версія, ніби він задихнувся через нестримний сміх, хоча пізніші джерела цю історію ставлять під сумнів.

Натомість сучасна медицина підтверджує інше явище: у винятково рідкісних випадках сміх здатен викликати непритомність, судоми чи інші небезпечні фізіологічні реакції. Тривалий напад сміху змінює дихання й тиск у грудній клітці, а в окремих людей це може тимчасово зменшити приплив крові до мозку. Через це людина іноді буквально «відключається від сміху». Описані також рідкісні випадки сміхової непритомності та сміхоіндукованих нападів.

Є й відома сучасна історія британця Алекса Мітчелла, який 1975 року дивився комедійне шоу The Goodies і після тривалого нападу сміху помер. Повідомлялося, що він сміявся близько 25 хвилин, а тоді в нього зупинилося серце. Утім, і цей випадок не доводить, що причиною смерті став сам сміх: у чоловіка могли бути невиявлені проблеми із серцем.

Отже, у фразі «померти від сміху» є зерно правди, але не зовсім у буквальному сенсі. Сміх майже ніколи не буває смертельним сам собою, проте надзвичайно сильний напад може стати фізіологічним тригером небезпечного стану. А античні оповіді про філософа, осла та інжир добре показують: жартувати про «смерть від сміху» люди почали задовго до появи сучасної медицини.