Перша Пречиста: історія свята Успіння Богородиці та давні заборони

Свято Успіння Пресвятої Богородиці присвячене матері Ісуса Христа, яка завершила свій земний шлях і вознеслася до Царства Небесного. У народі це велике свято називають Першою Пречистою.

Історія свята сягає біблійних часів. Після смерті та воскресіння Спасителя Марія залишалася в Єрусалимі, а згодом, через гоніння на християн, переїхала до Ефеса. Там вона відвідувала праведного Лазаря та гору Афон. Пізніше Богородиця повернулася до Єрусалима, де часто молилася в місцях, пов'язаних із життям її сина.

За переказами, Діва Марія заздалегідь знала про час свого відходу. Архангел Гавриїл сповістив їй, що за три дні вона покине земне життя. Марія попередила близьких, розпорядилася своїм майном і попросила поховати її поруч із батьками в Гефсиманських садах. Коли вістка про Успіння поширилася, до Єрусалима зібралися апостоли, щоб попрощатися з Богородицею.

Під час Успіння, як свідчить переказ, сам Господь прийняв її душу. Діва Марія без страждань віддала душу в руки сина. Поховали її тіло в печері в Гефсиманії, закривши вхід каменем. Апостол Фома не встиг на похорон, тож пізніше попросив інших апостолів відкрити труну, аби попрощатися. Коли вони зайшли до печери, то знайшли там лише плащаницю — тіло Богородиці вже вознеслося.

З давніх часів на Першу Пречисту люди дотримувалися певних обмежень. У це свято не можна було сваритися, лаятися, з'ясовувати стосунки чи бажати зла іншим. День радили проводити в приємному спілкуванні з близькими, уникаючи суму. Також заборонялася важка фізична праця: не можна було шити, прибирати, прати, вишивати чи в'язати.

Особлива заборона стосувалася ходіння босоніж по росі. Вважалося, що роса в цей день — це сльози землі, яка тужить за Богородицею, тому торкатися її не варто.