Викладач хореографії з Тернопільщини повернувся з Естонії, щоб стати кулеметником

До повномасштабної війни Віталій із Тернопільщини навчав дітей танцювати. Викладав хореографію — робота, яку любив. Але обставини склалися так, що чоловік опинився далеко від дому: працював в Естонії.

Звістка про початок війни застала його саме там. «Звістка про те, що в Україні почалась війна і моя сім’я може постраждати мене просто шокувала. Я не гаяв ні хвилини і швидко почав шукати шляхи повернення додому», — згадує Віталій.

Повернувшись, він насамперед переконався, що рідні у безпеці. А потім пішов до найближчого ТЦК. Так викладач хореографії став військовослужбовцем.

Нині Віталій служить інструктором-кулеметником у 211 понтонно-мостовій бригаді. Від початку повномасштабного вторгнення він виконував бойові та спеціальні завдання на Харківському, Запорізькому та Донецькому напрямках.

Усі ті місяці на передовій думки чоловіка були про родину. Та поруч були побратими, які згодом стали для нього не менш рідними. «Коли я перебував на Сході, відвойовував наші землі, пліч-о-пліч з побратимами боровся із ворогом, я думав лише про свою сім’ю, про своїх близьких та викладався на повну заради Перемоги!» — розповідає захисник.

Під час служби Віталій дістав поранення. Після відновлення повернувся до своїх. «Після відновлення, коли я повертався на службу, то сказав дружині що нарешті побачу свою сім’ю, а вона відповіла: – “Так ми тут, твоя сім’я!” Але я відповів: – “У мене дві сім’ї, одна вдома, а інша у війську – це Сталеве Братерство – справжня міць та сила!”»

За виконання бойових завдань і захист України Віталія нагородили медаллю «За поранення» — відзнакою Міністра оборони України. Згодом він підписав мотиваційний контракт, який, за його словами, відкрив кращі умови служби та ширші можливості для професійного розвитку.

«Мотиваційний контракт відкрив для мене кращі умови служби та ширші можливості для розвитку як військовослужбовця. Тому, після підписання контракту я продовжую свій бойовий шлях з відчуттям внутрішньої впевненості, з гарантією того, що обраний шлях є правильним кроком до ефективної боротьби за майбутнє країни!» — каже Віталій.

Своє рішення повернутися з-за кордону він пояснює просто: хотів бути поруч із рідними та захищати свою країну. «Я у війську щоб захистити свою сім’ю, родину і свою Україну, саме тому я й повернувся з-за кордону і щоденно боротимусь із ворогом заради Перемоги!» — говорить захисник.

Історія Віталія — про вибір, який багато хто робив у перші дні вторгнення. Хтось повертався з-за кордону, хтось ішов до військкомату з мирної професії. За кожною такою історією стоїть людина, яка залишила звичне життя заради того, щоб її близькі були в безпеці.