Польський каменяр відновлює давні цвинтарі на Хмельниччині: історія Шимона Моджеєвського

Польський каменяр і реставратор Шимон Моджеєвський, засновник громадської організації «Магурич», уже 40 років присвячує себе відновленню занедбаних цвинтарів. Майже два десятиліття він організовує волонтерські табори в Україні, де реставрує польські та українські надгробки. З 17 до 22 серпня майстер утретє працював на понад двохсотрічному римо-католицькому некрополі в Чорному Острові на Хмельниччині.

Свою місію Шимон розпочав у Польщі, де «Магурич» відновила 2224 українські надгробки на 106 цвинтарях. В Україні він працює вже 19 років, зосереджуючись на спільних польсько-українських кладовищах. «Я тут не тому, що це саме польський цвинтар, а тому, що це пам'ять. Якби тут були українські надгробки, я так само намагався б їх відновити», — наголошує реставратор.

Коли Шимон уперше побачив цвинтар у Чорному Острові, той був густо зарослий кущами, частину надгробків хтось пошкодив навмисно, а частина зруйнувалася з часом. Проте майстер зауважує, що тут ситуація значно краща, ніж на Тернопільщині, де у вересні 1939 року майже повністю зруйнували польсько-українське кладовище. У Чорному Острові більшість фрагментів можна знайти поруч, тож у 90 відсотках випадків надгробок вдається скласти й повернути йому довоєнний вигляд.

За попередні два роки волонтери відновили понад два десятки надгробків. Цьогоріч роботи тривали лише тиждень, але результати залежать від кількості охочих долучитися. Більшість волонтерів — українці, що для Шимона і добре, і трохи прикро, адже в Польщі багато говорять про ці цвинтарі, але мало хто приїжджає працювати.

Серед цьогорічних учасників — історик із Харкова, який долучився ще 2023 року, та волонтерка з Польщі пані Йола, чий прапрадід був тут римо-католицьким священником. Вона сподівається віднайти його надгробок серед 200–250 кам'яних поховань на кількагектарному цвинтарі. До робіт також долучився новий місцевий священник, що, за словами Шимона, рідкість, бо зазвичай духовенство більше говорить, ніж працює фізично.

Фінансує табір Національний інститут польської культурної спадщини за кордоном «Polonika». Усі працюють безкоштовно, а кошти йдуть на матеріали, інструменти та харчі. Шимон свідомо відмовляється від важкої техніки, бо це дешевше, а ще тому, що майстри 100–200 років тому встановлювали ці камені вручну. «Люди використовують камінь тисячоліттями, і є безліч фізичних способів пересувати важкі брили — наприклад, перекочувати їх на дерев'яних балках», — пояснює він.

Саме на Хмельниччині Шимон знайшов найстаріший надгробок у своїй практиці. 14 років тому, працюючи в селі Отроків на Дунаєвеччині, він дізнався про старе кладовище в сусідньому селі Тимків. Разом з археологом Павлом Нечитайлом вони виявили дев'ять козацьких хрестів, найстаріший із яких — надгробок Федора Білашенка 1668 року. У Чорному Острові найдавніший знайдений надгробок датований 1820 роком, хоча саме кладовище, ймовірно, засноване наприкінці XVIII століття.

Окрема сторінка діяльності Шимона — допомога Збройним силам України. «Якби не українські військові, ми б тут не змогли працювати», — каже він. На фронті воюють його друзі — колишні волонтери «Магурича», двоє з яких загинули, а четверо зараз на передовій. «Коли друзям потрібна допомога — це нормально допомагати», — додає реставратор.

Шимон зізнається, що «живе на цвинтарях», проводячи там по пів року щороку. Він не має українського коріння, але відчуває органічний зв'язок з Україною. «Я не беру до уваги політиків чи те, що пишуть у соцмережах. Наш приклад показує, що звичайні люди не мають проблем зі співпрацею та співіснуванням», — підсумовує майстер, сподіваючись, що його праця збереже пам'ять для майбутніх поколінь.