Сім стихійних лих, що змінили історію людства

Людство завжди було вразливе перед силою природи. Час від часу стихія нагадує про себе так, що наслідки відчуваються десятиліттями: зникають міста, гинуть сотні тисяч людей, а цілі регіони змінюються назавжди.

Деякі з цих подій стали справжніми історичними віхами. Виверження вулкана поховало під попелом античні міста, землетрус у Китаї XVI століття забрав понад 800 тисяч життів, а цунамі 2004 року змусило світ по-новому будувати системи безпеки.

Першою в цьому переліку стоїть виверження Везувію 79 року. Тоді вулкан накрив Помпеї, Геркуланум та інші поселення біля Неаполітанської затоки попелом, пемзою та розпеченими потоками. Точна кількість жертв невідома: під час розкопок у Помпеях знайшли рештки приблизно 1150 людей, але значна частина населення, ймовірно, встигла втекти. Втім, саме шар вулканічних відкладень зберіг для нас будинки, фрески та предмети побуту давніх римлян — завдяки цьому ми знаємо про їхнє життя так детально.

Наступною трагедією став землетрус у китайській провінції Шеньсі в січні 1556 року. Його вважають найсмертоноснішим в історії: історичні джерела говорять приблизно про 830 тисяч загиблих. Особливо вразливими виявилися яодуни — традиційні житла, видовбані в лесових пагорбах, які масово обвалювалися під час поштовхів. Сучасні дослідження оцінюють магнітуду цього землетрусу у 8 і більше.

У серпні 1883 року вибухнув вулкан Кракатау в Зондській протоці між Явою та Суматрою. Вибухи зруйнували значну частину острова, а обвал кальдери породив цунамі, які змивали прибережні селища. За даними Смітсонівського інституту, тоді загинуло понад 36 тисяч людей. Вулканічні частинки потрапили в атмосферу й на місяці впливали на колір заходів сонця по всьому світу. А в 1927 році на місці катастрофи почав рости новий вулкан — Анак-Кракатау, який активний і досі.

1 вересня 1923 року Японія пережила великий землетрус Канто магнітудою близько 7,9. Найбільше постраждали Токіо та Йокогама: поштовхи спричинили пожежі, які через сильний вітер швидко охопили дерев'яні квартали. За японськими оцінками, загинуло або зникло безвісти близько 105 тисяч людей, і більшість смертей була пов'язана саме з вогнем. Ця трагедія стала поштовхом для розвитку цивільного захисту в країні.

Улітку 1931 року Китай накрила велика повінь у басейнах Янцзи та Хуайхе. Аномальна зима, великі снігопади, весняні паводки та надзвичайно сильні дощі призвели до того, що вода затопила величезні території Центрального Китаю. Мільйони людей втратили домівки та врожаї. Кількість жертв оцінюють по-різному: від понад 400 тисяч до приблизно 2 мільйонів, оскільки багато хто помер пізніше — від голоду та хвороб.

У ніч із 12 на 13 листопада 1970 року на узбережжя Східного Пакистану (теперішнього Бангладеш) обрушився циклон «Бхола». Найбільше людей загинуло не від вітру, а від величезної штормової хвилі, яка затопила острови та дельту Гангу. За оцінками Всесвітньої метеорологічної організації, загинуло від 300 до 500 тисяч людей, що робить «Бхолу» найсмертоноснішим циклоном в історії. Ця трагедія показала, наскільки важливими є прогнозування та евакуація.

А 26 грудня 2004 року біля Суматри стався підводний землетрус магнітудою 9,1 — один із найпотужніших, що коли-небудь фіксували. Він породив цунамі, яке накрило узбережжя Індонезії, Шрі-Ланки, Індії, Таїланду та інших країн. За даними NOAA, загиблими або зниклими безвісти вважаються 227 898 людей. На північному заході Суматри вода піднімалася на сушу на висоту понад 50 метрів. Це було найсмертоносніше цунамі в історії, і саме воно змусило країни Індійського океану створити повноцінну систему раннього попередження.

Кожна з цих катастроф — не лише трагедія, а й урок. Вони нагадують, що людина не завжди може зупинити стихію, але може підготуватися до неї, щоб врятувати якомога більше життів.