Останній в'язень Шпандау: як смерть Гесса лишила відкриті питання

У серпневий день 1987 року охоронці берлінської в'язниці Шпандау знайшли «В'язня №7» — Рудольфа Гесса — з електричним дротом на шиї. Союзники, які почергово наглядали за нацистом, оголосили про самогубство. Однак ця версія одразу викликала недовіру.

Сумніви були небезпідставні: чоловік, чиї пальці скрутило артритом так, що він не міг сам зашнурувати черевики, нібито спорудив міцний зашморг. Ця суперечність стала початком однієї з найгучніших історичних загадок кінця ХХ століття.

Щоб зрозуміти резонанс, варто згадати травень 1941 року. Тоді Гесс, друга людина в нацистській ієрархії, таємно полетів до Шотландії на винищувачі Messerschmitt Bf 110. Він стрибнув з парашутом біля Іглшема, сподіваючись зустрітися з герцогом Гамільтоном і домовитися про сепаратний мир з Британією перед вторгненням Німеччини в СРСР. Британці заарештували його, а допити засекретили на десятиліття.

Прем'єр Вінстон Черчилль панічно боявся, що в британському істеблішменті є впливові аристократи, готові до мирної угоди з Рейхом. Гесс знав ці імена — тому його ізоляція була абсолютною.

Після Нюрнберзького процесу, де він уникнув страти, Гесс отримав довічне ув'язнення. З 1966 року, коли звільнили Альберта Шпеєра та Бальдура фон Шираха, він лишився єдиним мешканцем Шпандау — комплексу на 600 осіб. Утримання одного бранця коштувало близько 1,5 мільйона доларів щороку, а СРСР постійно ветував пропозиції про помилування.

Син Гесса, Вольф Рюдігер, звинуватив британську розвідку MI6 у вбивстві батька. У середині 1980-х з'явилися чутки, що Михайло Горбачов готовий погодитися на звільнення старця. Для британських спецслужб це означало б інтерв'ю та мемуари, що розкрили б незручну правду про таємні переговори 1941 року. Після смерті Гесса в'язницю знесли за кілька тижнів, а на її місці збудували торговельний центр.

Британський хірург Г'ю Томас висунув теорію про двійника, якого нібито підмінили ще під час війни. Він не знайшов у в'язня шрамів від кульового поранення часів Першої світової.

Крапку в суперечках поставив 2019 рік. Дослідники з Університету Зальцбурга знайшли зразок крові Гесса, взятий у 1982 році, і порівняли ДНК із генетичним матеріалом живого родича. Збіг склав 99,99% — у Шпандау сидів справжній Гесс.

Та питання, чи допоміг хтось кволому старцю накинути дріт на шию, лишається відкритим. Навіть після смерті Гесс не мав спокою: його могила у баварському Вунзіделі стала місцем паломництва неонацистів. У 2011 році, коли закінчилася оренда ділянки, влада ексгумувала рештки, кремувала їх і розвіяла прах над озером, стерши фізичний слід одного з архітекторів Третього Рейху.