Викладач хореографії з Тернопільщини повернувся з Естонії, щоб стати кулеметником

До війни Віталій викладав хореографію. Життя склалося так, що він опинився в Естонії — там чоловік працював, коли прийшла звістка про початок повномасштабного вторгнення.

«Коли почалась війна я був за кордоном, працював у Естонії. До цього я був викладачем з хореографії, але так склались обставини, що я поїхав за кордон. Звістка про те, що в Україні почалась війна і моя сім’я може постраждати мене просто шокувала. Я не гаяв ні хвилини і швидко почав шукати шляхи повернення додому. Впевнившись, що мої рідні у безпеці я пішов до найближчого ТЦК та долучився до війська», — розповідає військовий.

Так викладач хореографії став військовослужбовцем. Нині Віталій служить інструктором-кулеметником у 211 понтонно-мостовій бригаді.

Від початку повномасштабної війни він виконував бойові та спеціальні завдання на Харківському, Запорізькому та Донецькому напрямках. Каже, що під час служби постійно думав про родину. Водночас побратими стали для нього ще однією сім’єю.

«Коли я перебував на Сході, відвойовував наші землі, пліч-о-пліч з побратимами боровся із ворогом, я думав лише про свою сім’ю, про своїх близьких та викладався на повну заради Перемоги!»

Під час служби Віталій отримав поранення. Після відновлення повернувся до побратимів.

«Після відновлення, коли я повертався на службу, то сказав дружині що нарешті побачу свою сім’ю, а вона відповіла: – “Так ми тут, твоя сім’я!” Але я відповів: – “У мене дві сім’ї, одна вдома, а інша у війську – це Сталеве Братерство – справжня міць та сила!”»

За виконання бойових завдань і захист України військовослужбовця нагородили медаллю «За поранення» — відзнакою Міністра оборони України.

Згодом Віталій підписав мотиваційний контракт. Каже, що це дало йому нові можливості для подальшої служби та професійного розвитку.

«Мотиваційний контракт відкрив для мене кращі умови служби та ширші можливості для розвитку як військовослужбовця. Тому, після підписання контракту я продовжую свій бойовий шлях з відчуттям внутрішньої впевненості, з гарантією того, що обраний шлях є правильним кроком до ефективної боротьби за майбутнє країни!»

Своє рішення повернутися з-за кордону Віталій пояснює просто — хотів бути поруч із рідними та захищати свою країну.

«Я у війську щоб захистити свою сім’ю, родину і свою Україну, саме тому я й повернувся з-за кордону і щоденно боротимусь із ворогом заради Перемоги!» — каже захисник.

За кожною такою історією — людина, яка могла б залишитися осторонь, але обрала інший шлях. Віталій повернувся до країни, щоб бути поруч із тими, хто йому дорогий, і разом із побратимами робити свою справу.