«Вони обрали Україну»: одеситка написала книгу про підлітків, які пережили окупацію

Ідея зібрати ці історії народилася в Євгенії Генової не випадково. До неї дійшло чимало розповідей про українських дітей і підлітків, які повернулися з тимчасово окупованих територій та Росії. Журналістка захотіла об'єднати їх в одному виданні, аби показати, через що доводиться проходити молодим українцям і чому вони, попри всі випробування, пов'язують своє майбутнє з Україною.

«Моя думка була в тому, щоб показати всім нам, кожній людині, кожному, хто зараз в Україні чи поза Україною, що ми маємо майбутнє. Мені здається, це важливим, тому що ми маємо ким пишатися», — каже авторка.

Над книгою Євгенія працювала сім-вісім місяців, і більшу частину часу зайняв пошук героїв та збір інформації. Допомагали громадські організації, які працюють із дітьми та молоддю, що повертаються з окупації чи депортації. Частину контактів вона знаходила через колег-журналістів і соціальні мережі.

Історії у книзі дуже різні: хтось із героїв погодився називати своє ім'я, хтось лишився анонімним. Розмови часто відбувалися за участі психологів, батьків, адвокатів або представників громадських організацій. Готові тексти перевіряли й самі герої, і фахівці — зокрема, з погляду безпеки.

Окрема тема книги — як Росія намагається впливати на дітей на окупованих територіях. Це не лише шкільні уроки, а систематичне нав'язування російської ідентичності та мілітаризоване виховання.

«Вони максимально тиснуть для того, щоб перекроїти свідомість молоді, дітей, підлітків, повністю стерти питання національної ідентичності, а старшим дітям просто нав'язати іншу ідентичність», — зазначає Євгенія Генова.

Дітям нав'язують російську версію історії, залучають до мілітаризованих організацій і змушують брати участь у відповідних заходах. У школах — російська символіка, перевірки, вимога демонструвати лояльність. А батьки опиняються в пастці: не завжди можуть виїхати, а відкриті розмови з дитиною про те, що вона українець чи українка, можуть стати небезпечними для всієї родини.

Старші підлітки розуміють: відкритий спротив може бути небезпечним. Тому вони пристосовуються до умов окупації та приховують власні погляди. «Твоя мета — дотягти до 18-річчя, отримати якісь документи і мати можливість виїхати», — розповідає журналістка.

Підліткам пропонують гроші, подарунки, пільговий вступ до військових навчальних закладів — усе, аби зацікавити їх російською армією. На думку авторки, для окупаційної влади молодь — це і об'єкт пропаганди, і потенційний ресурс для мобілізації. У книзі є й історії тих, хто відкрито не погоджувався з окупантами. Деяких із них, за словами Євгенії, убили або закатували.

Один із найсильніших страхів, про які розповідали герої, — неможливість довіряти людям. «Ти не можеш довіряти родичам, близьким. Ти іноді не можеш довіряти навіть власним батькам. Ти не можеш довіряти друзям, сусідам, вчителям», — ділиться Генова. Підлітки змушені постійно приховувати свої погляди та плани на виїзд. Навіть після повернення в Україну їм доводиться заново вчитися довіряти людям.

Повернення додому — не кінець труднощів. Часто діти приїжджають без батьків, грошей, професії та завершеної освіти. «Ми їх вітаємо, дякуємо, обіймаємо, даруємо квіти, на цьому ми втрачаємо їх з поля зору. Але насправді для них усе тільки починається», — наголошує авторка. Держава, на її думку, має більше уваги приділяти підтримці таких молодих людей: освіта, житло, фінансова допомога — усе це потрібно, щоб вони могли почати самостійне життя.

Книга «Вони обрали Україну» — це не лише документування злочинів Росії, а історії про молодь, яка попри тиск обирає свободу. «Молодь, будь-яка, українська або інша, — це завжди про свободу, про прагнення до свободи. І тому молодь не може не бути з Україною, оскільки Україна — це теж про свободу», — каже Євгенія Генова.

Ці історії важливо зберегти для майбутніх поколінь. Головне послання книги — показати українську молодь, яка пережила окупацію, пропаганду та депортацію і змогла повернутися в Україну.