Воздвиження Хреста Господнього: історія свята і давні заборони

Історія цього свята починається з пошуків, які вела мати імператора Костянтина — Олена. Вона прибула до Єрусалиму, щоб відшукати християнські святині, серед яких був і хрест Господній. Знайти його було непросто: після руйнування міста у 70 році святиня загубилася.

За біблійним переказом, хрест лежав на Голгофі, під святилищем Афродіти. Язичники навмисно засипали Труну Господню, прагнучи стерти будь-які свідчення про місце, де розіп'яли Ісуса. Та попри це святиню вдалося віднайти.

Коли хрест підняли із землі, його урочисто воздвигли над натовпом — аби кожен, хто зібрався, зміг знову побачити його. Саме ця мить і дала назву святу.

У давнину на Воздвиження дотримувалися низки заборон та обмежень. Цього дня не бралися до важкої фізичної праці, не прибирали, не прали, не в'язали й не вишивали.

Заборонялося лихословити, лаятися та бажати зла іншим. Не можна було й відмовляти в милостині тим, хто її потребує.

Оскільки на свято припадає піст, зі столу прибирали продукти тваринного походження. А ще в цей день не ходили до лісу: вважалося, що змії готуються до зими, тож стають особливо активними.

Попри заборони й обмеження, Воздвиження лишається для вірян насамперед нагадуванням про знайдене і піднесене над людьми древо — символ, який століттями збирає навколо себе громади.