14 історій про те, як у Славську відроджують Карпати

Донедавна потенціал Славської громади часто залишався непоміченим, а місцеві не завжди наважувалися втілювати власні ідеї. Але цього літа все змінилося: 23 липня у Центрі культури та дозвілля у Славську відбувся публічний захист проєктів програми «Власна справа». За підтримки Славської селищної ради та інвестора всесезонного гірського курорту GORO Mountain Resort 14 учасників представили свої бізнес-плани, сподіваючись отримати грантове фінансування.

Першою журі почуло історію Людмили Яромій. Її пекарня «Спадок» працює у відреставрованій бойківській хаті віком понад сто років. Людмила зберегла старий будинок майже незмінним, але наповнила його новим змістом: тут випікають хліб на заквасці за родинними рецептами, які передавалися з покоління в покоління. Аромат свіжого хліба відчувається ще з дороги, хоча доїзд до пекарні непростий.

За Людмилою вийшов Віталій Іваникович із Тернавки. Він уже 15 років займається бджільництвом і мріє, щоб люди приїжджали до нього не лише по банку меду, а й за самим досвідом. Його проєкт «Медок» передбачає невелику крамницю, дегустаційний простір, місце для відпочинку та апібудиночок, де можна слухати дзижчання бджіл просто посеред пасіки. З часом він хоче проводити тут ярмарки та фестивалі, знайомлячи туристів з іншими ремісниками громади.

Олена Петрихіна та Іванна Корнієнко вирішили, що частинку Карпат туристи можуть забрати додому. Їхній проєкт «Карпати з собою» — це подарункові бокси, які об'єднують продукцію локальних виробників: чаї, мед, крафтові солодощі, іграшки, шкарпетки, сувеніри. Усе, що нагадуватиме про подорож до Славської громади.

Ірина Попович та Юлія Ковальська розвивають майстерню «Витоки». Вона вже працює в тестовому режимі, але засновниці хочуть зробити її місцем, де оживатимуть традиційні бойківські ремесла. Натхненням для Ірини став її дідусь-коваль, який навіть після вимушеного переселення під час операції «Вісла» не покинув ремесла. У «Витоках» поєднують ковальство і ткацтво: «Ковалі виготовляли інструменти для праці, а ткалі створювали тканини для одягу, побуту й обрядів. Разом ці ремесла розповідають історію традиційного бойківського господарства», — пояснюють засновниці.

Олексій запропонував поглянути на Карпати крізь аромат гірських трав. Його «Бойківський джин» складається з 22 натуральних компонентів, більшість із яких збирають у Карпатах: ялівець, чебрець, звіробій, м'ята.

Ветеран Іван Мичко, співзасновник туристичного клубу «Ватра», разом із друзями з 2018 року водить туристів карпатськими маршрутами, показуючи місця, про які не прочитаєш у путівниках. Тепер команда хоче створити Центр активного туризму з комплексними турами, авторськими гастрономічними маршрутами, супроводом гірських провідників та прокатом спорядження.

Марія Телечкун хоче вдихнути нове життя у столітню бойківську хату, що дісталася їй у спадок, і перетворити її на етнокультурний простір «Бойківська автентична хата у Симеона». Тут планують дитячу артстудію, майстер-класи, невелику ферму. «Хочу, щоб люди побачили, як ми колись жили, працювали, господарювали, якими були наші звичаї», — каже вона. Майбутні локації на подвір'ї Марія назвала на честь своїх синів — Симеона та Якова, а також брата Захарія, який нині боронить Україну.

Пасічник Роман Фурів із Волосянки, який займається бджільництвом з 1999 року, мріє відкрити кав'ярню-студію «Чай з медом». Він майже завершив реставрацію старої дерев'яної будівлі, де гості зможуть скуштувати карпатський чай з медом, локальні сири, ягоди, гриби та десерти. А ще — власноруч скрутити свічку з натурального воску чи змішати чай із карпатських трав.

Марія Ткачик представила історію, яка почалася понад два десятиліття тому. Її чоловік Андрій разом із однодумцями піднімався в гори довкола Тухлі, де понад сто років тому проходила лінія фронту Першої світової війни. На схилах Маківки, Татарівки та Кливи вони знаходили гільзи, елементи спорядження, особисті речі солдатів. З цих знахідок на власному подвір'ї виріс історико-краєзнавчий музей Героїв Маківки. Тепер засновники хочуть облаштувати сучасний культурно-туристичний простір, оцифрувати колекцію та додати свідчення сучасної російсько-української війни.

Вчителька Ольга Гриців хоче відродити бойківську хату як живий простір. Колись разом з колегою вона створила у школі невеличку світлицю зі старовинними речами, але власного місця для колекції не знайшлося. Тепер вона мріє відкрити садибу, де гості куштуватимуть місцеві страви, питимуть трав'яний чай, навчатимуться вишивки й плетіння китиць. «Хочу відтворити традиційне бойківське житло з характерними рисами, щоб люди могли не просто оглянути експозицію, а зануритися в атмосферу нашого краю».

Ксенія Пацаган хоче відкрити ресторан «Мольфар», де бойківська культура оживатиме не лише у стравах, а й в атмосфері. Її сім'я вже понад 20 років працює у сфері гастрономії та туризму.

Ірина Білинець планує створити центр озеленення «Slavsko Garden» з декоративними рослинами, камінням, ґрунтами й добривами. Згодом тут хочуть займатися озелененням приватних та громадських територій.

Каміла Лазурко хоче збудувати падел-корти просто неба з краєвидом на Карпати. Комплекс облаштують у бойківському стилі з використанням смереки, а до його створення залучатимуть місцевих майстрів. Після гри гостям пропонуватимуть банош, бриндзю, мед, трав'яні чаї.

Галина Мусевич хоче створити екскурсійну агенцію, яка знайомитиме туристів з історією, традиціями та побутом бойків. У різні пори року програма змінюватиметься: влітку — «тихе полювання» до карпатських лісів, взимку — перші уроки катання на лижах.

Загальний грантовий фонд програми становить 1 млн грн — по 500 000 від GORO та від громади. Остаточних переможців ще не обрали, але навіть ті, хто не отримає фінансування цього разу, зможуть і надалі отримувати консультації експертів. У GORO Mountain Resort наголошують, що розглядають програму як інвестицію у розвиток усієї туристичної дестинації. А у Славській громаді додають: для успіху важлива не лише кількість пропозицій, а й їхня автентичність.