155 бригада: від навчань у Франції до трагедії на Полтавщині

У березні 2024 року в Україні почали формувати 155-ту окрему механізовану бригаду. Очолив її полковник Дмитро Рюмшин, який до того командував 33-ю та 47-ю бригадами. У травні-липні бригаду укомплектували на понад 90 відсотків — переважно молодими чоловіками, яких призвали після зниження мобілізаційного віку.

Однак вже наприкінці липня новий головком Олександр Сирський наказав забрати половину особового складу на поповнення діючих частин, зокрема тих, що воювали на Курщині та під Торецьком. Як розповідають знайомі з формуванням бригади, з неї вилучили найкращих бійців.

У серпні бригаду вирішили перетворити на механізовану, але на навчання до Франції, які починалися 20 вересня, поїхали ті, кого встигли набрати. Серед новобранців були люди, яких ТЦК забирали просто на вулицях. Один військовий згадує: «Був новобранець косоокий, обидва ока дивилися на ніс — його призначили снайпером». Попри все, навчання давало надію: французи якісно готували піхоту, розвідників, артилеристів. Під час візиту президента Еммануеля Макрона бригаду вперше назвали іменем Анни Київської.

Повернення в Україну стало шоком. Замість злагодження на полігоні першу партію бійців одразу відправили під Покровськ — туди, де точилися найзапекліші бої. Командування бригади ще було у Франції. Артилерійський дивізіон з установками Caesar передали іншій частині. Бригаду розібрали на шматки: окремі батальйони опинилися в оперативному підпорядкуванні різних командувань.

У грудні 2024 року про проблеми заговорили публічно. Народна депутатка Мар’яна Безугла, журналісти та волонтери писали про нестачу зброї та БпЛА. Виявилося, що деякими видами техніки бригада була забезпечена менш ніж на 40 відсотків. Державне бюро розслідувань почало справу — але не через погану підготовку, а через масове СЗЧ: понад дві тисячі військових залишили частину. У Франції втекли 55 людей, ще пів сотні — коли замість полігону опинилися під Покровськом.

Командира Дмитра Рюмшина звинуватили у конфлікті з керівництвом та зняли з посади. Зараз триває суд, і він — єдиний обвинувачений. У грудні 2024-го бригаду очолив Тарас Максімов. Разом із робочою групою полковника Олега Миколайчука вони почали приводити частину до ладу: організували навчання для тих, хто не пройшов базову підготовку, повернули артилерію. «За відгуками — він був нормальний командир, правильний», — каже знайомий з роботою групи.

Однак у лютому 2026 року Сирський змінив Максімова. Новим командиром став начальник штабу штурмового полку «Скеля» Станіслав Лучанов. Як розповідають джерела, причиною стали «непорозуміння» з командиром «Скелі» Юрієм Гаркавим.

Під керівництвом Лучанова бригада потрапила під вплив «Скелі». Він привів із собою офіцерів з полку, а згодом до бригади перевели майже тисячу людей зі «Скелі». Частина з них виявилися «мертвими душами» — загиблими або зниклими безвісти. Проєкт Deep State припускає, що втрати «Скелі» перекинули на 155-ту, аби зменшити показники.

У травні 2026 року стався черговий скандал: військовий 210-го батальйону безпілотних систем Анатолій Руденко жорстоко побив бійця 155-ї бригади Сергія Маленка. Побиття відбулося на полігоні «Скелі» перед строєм. Маленка змусили в бронежилеті пробігти 5 кілометрів під наглядом озброєних людей. ДБР затримало Руденка.

А в ніч на 28 червня 2026 року сталася трагедія: бійці 155-ї бригади викрали двох мешканців села Калинівка — Максима та Романа Мосейчуків, вивезли їх на полігон на Полтавщині та вбили. Слідство стверджує, що військові діяли за наказом Лучанова. Його звільнили.

Новим командиром призначили полковника Андрія Кроку (позивний «Піфагор»), який з січня 2025 року командував одним із батальйонів бригади. Знайомі з ситуацією кажуть: люди радіють — адже це людина зсередини, а не зі «Скелі».