Майже 2000 пам’яток: як Росія нищить і привласнює українську спадщину

Цифра, яка болить: 1990 українських пам’яток — від невеликих сільських церков до стародавніх городищ — постраждали від рук російської армії. Це не просто сухі дані з реєстрів, а історії місць, де століттями зберігалася пам’ять народу.

Прокурори разом із правоохоронцями вже повідомили про підозру 11 російським військовим за статтею 438 Кримінального кодексу — порушення законів і звичаїв війни. Але війна триває не лише на лінії фронту. На тимчасово окупованих територіях ворог діє інакше: не руйнує, а привласнює.

Одна з таких історій розгорнулася в Криму, на території пам’ятки національного значення «Городище середньовічного Солхату» в Старому Криму. Після захоплення півострова російські археологи без жодних дозволів України проводили там розкопки. Результат — частково зруйнований культурний шар унікальної пам’ятки XIII–XIV століть.

Але головне — звідти почали зникати артефакти. Серед вилученого — елементи давньої водопровідної системи, полив’яні чаші, фрагменти керамічного посуду. Частину знахідок один із учасників експедицій передав до державного Ермітажу в Санкт-Петербурзі. Згодом ці предмети внесли до Державного каталогу музейного фонду Росії — так чужу історію тихо «приписали» собі.

Слідство встановило причетних: 86-річний Марк Крамаровський, провідний науковий співробітник відділу Сходу Ермітажу, та 43-річний Еміль Сейдалієв, старший науковий співробітник незаконно створеного Росією «Інституту археології Криму РАН». Прокуратура АР Крим і міста Севастополя повідомила їм про підозру у воєнних злочинах, скоєних за попередньою змовою групою осіб.

Ця справа — лише один епізод великої боротьби за культурну спадщину. Україна намагається протидіяти: у 2024 році в ЗСУ створили спеціальний підрозділ захисту культурних цінностей. Але ворог не зупиняється: обміни, як-от передача Росії археолога Олександра Бутягіна, якого мала видати Україні, та підозри колишній керівниці Маріупольського музею за передачу окупантам картин на 26,3 млн грн, показують, що ця війна ведеться і в музейних залах.

Кожна втрачена пам’ятка чи вивезений артефакт — це не лише юридичний факт, а рана в історії, яку ми маємо право і повинні захищати.