212 днів на позиції: історія бійця Пікассо, який малював, щоб не втратити себе

Сергій, який узяв собі позивний Пікассо, служить стрільцем у другому батальйоні 102-ї окремої бригади. Він родом із Сєвєродонецька, а до війни заробляв на життя будівельною справою. У вересні 2025 року його мобілізували до лав ЗСУ.

Після навчання Сергій потрапив до 102-ї бригади. Спершу був Запорізький напрямок, згодом — Херсонський. А в лютому разом зі своїм побратимом на псевдо Дємон він зайшов на позицію. Вийти з неї їм вдалося лише через 212 днів.

«Це як день бабака. Один день схожий на інший. Прокидаємось, за можливості готуємо каву. За потреби виходимо на зв’язок, доповідаємо, яка обстановка. Обід у нас десь о четвертій вечора, вечеря — близько дванадцятої ночі. А коли треба чергувати, то дві-три години спиш і міняєшся з побратимом. Найважче навіть не постійна небезпека. Найважче — не знати, коли зможеш звідти вийти, і постійно сподіваєшся погіршення погоди», — розповідає боєць.

Бували періоди, коли триматися ставало особливо важко. Кілька днів позицію інтенсивно накривали газом. Більшу частину часу доводилося перебувати в укритті, виходячи назовні лише на короткий час — по воду та їжу, щоб передати інформацію чи виконати необхідне завдання.

Попри таку реальність, Сергій намагався залишити в ній місце для звичайного життя. Він малював. Ще до війни це було його захопленням, а на позиції стало чимось значно більшим. Портрети рідних, побратимів, коти — Пікассо зображував усе, що хоч на деякий час дозволяло переключити увагу.

Поруч із бійцями жила кішка, яка згодом привела кошенят. Вони теж стали героями його малюнків. Малювати означало пам’ятати, що ти не лише боєць. Що ти залишаєшся людиною.

«Можливо, саме такі речі й допомагають не втратити себе там, де кожен день схожий на попередній», — каже Сергій.

Він зізнається, що спочатку сам не хотів іти до війська. Але після проходження БЗВП його ставлення змінилося.

«Я сам одразу не хотів йти. Потім пройшов БЗВП, багато чого навчився і дізнався та вже налаштувався, що треба захищати країну. Що настала моя черга. Хто не боїться, той довго не живе. Всі бояться», — говорить Пікассо.

Тим, хто сьогодні думає про службу, боєць радить шукати своє місце: «Треба йти й просто долучатися на якусь посаду, яка тобі підходить. Бо в армії потрібні не лише ті, хто тримає зброю. Потрібні люди з різними навичками, характерами й професіями. Головне — знайти своє місце і бути готовим робити свою роботу».