Косатки: найбільші дельфіни світу та їхні дивовижні харчові звички

Косатка належить до родини дельфінових, тобто за своєю суттю є найбільшим дельфіном. Але залюбки харчується іншими, набагато меншими дельфінами, морськими свинями і нерідко — великими вусатими китами: смугастиками, дитинчатами горбаня, кашалота, фінвала та навіть синього кита. А ще — птахами, морськими черепахами та деякими рибами. Історія дієти косаток насправді є однією з найцікавіших, найрізноманітніших та найзаплутаніших серед усіх хижаків.

Косатки є хижаками найвищого порядку — так званими apex predators. Тобто не існує природного хижака, який би полював на них самих. Також косатки є справжніми космополітами: це найрозповсюдженіші хижаки у світі. Вони трапляються в усьому світовому океані, за винятком Балтійського, Чорного, Азовського та Каспійського морів. Водночас косаткам більш притаманні високопродуктивні навколополярні води, аніж стабільно теплі екваторіальні й тропічні зони, тому гармонійним видається поділ усіх китів-вбивць за Північною та Південною півкулями.

Косатки живуть стабільними матрилінійними родинами. Представники однієї родини можуть жити разом десятиліттями й передавати техніки навчання молодшим поколінням, що вже є ознаками культури. У світі нарахували щонайменше 50 тисяч косаток, але, вочевидь, рахували лише там, де була можливість, тож це число навряд чи відображає реальність просторів усіх океанів. Саме тому навіть на рівні Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) косатки вважаються Data Deficient — тим видом, про який наразі недостатньо інформації.

Подібна історія відбувається і з поділом косаток на екотипи. Харчову поведінку косаток з берега можна спостерігати в небагатьох точках, і за цією поведінкою екотипи класифікували. Ідея розподілу всіх косаток на екотипи виникла переважно через наявність декількох сімей з надзвичайно вузькою харчовою спеціалізацією. Проте генетичних підстав для виділення цих тварин в окремі види немає.

У Північній півкулі виокремлюють резидентних, транзиєнтних та офшорних косаток — і це тільки у північній частині Тихого океану. У північній частині Атлантичного океану мешкають тип І (генералісти) та тип ІІ (спеціалісти). У Південній півкулі традиційно виокремлюють підтипи A, B1 і В2, С та D. Кожен екотип має свої морфологічні відмінності, дієту, соціальну організацію, характер пересування та полювальні техніки.

Північнотихоокеанська резидентна група наразі налічує 74 особини та з року в рік скорочується. Ці тварини живуть у затоці П’юджет-Саунд на кордоні між штатом Вашингтон і Канадою та харчуються переважно лососем чінук. Справедливо зазначити, що лосось чінук є справді найбільшим із місцевих, і, мабуть, неабияким смачним. Лососем значно менших розмірів вони, здається, просто гидують.

Транзиєнтні косатки, підтверджуючи свою назву, багато подорожують вздовж узбережжя. Причина цьому — їхня дієта: вони хижі й харчуються переважно тюленями та морськими свинями. Щоб не посилювати внутрішньогрупову конкуренцію за поодиноку велику здобич між членами однієї родини, ці тварини живуть меншими групами (по 2–10 особин).

На відміну від транзиєнтних, третій тип косаток півночі Тихого океану живе над глибинами та називається офшорним. Про їхню соціальну структуру наразі відомо мало. Але ми знаємо, що вони віддають перевагу відкритому океану, живуть більшими групами по 75–100 особин та харчуються, найімовірніше, рибою, зокрема хрящовими акулами та скатами.

У Північній Атлантиці розрізняють два екотипи косаток: тип І та тип ІІ. Тип І харчується переважно рибою (оселедцем та макреллю), зокрема під час сезонних міграцій, але може спожити й тюленя. Косатки саме цього типу подорожують до берегів Норвегії за оселедцем та конкурують за нього з місцевими рибалками. Вони відомі своїми техніками колективного полювання — так званим «карусельним харчуванням».

Тип ІІ у своїй дієті перебірливий. Ці косатки більші за розміром та харчуються вусатими китами — переважно невеликими смугачами, але можуть колективно нападати на дитинчат горбаня, фінвала, кашалота або навіть синього кита. За розмірами хижі косатки більші за рибоїдний тип І (тип І досягає 8,5 метра у довжину, тип ІІ — 6,6 метра).

Із п’яти підтипів косаток Південної півкулі чотири (A, B1, В2 та С) мешкають у високих широтах навколо Антарктиди (південніше за 60°), а один (тип D) — у субантарктичних водах. Рушієм для поділу косаток на підтипи в Південній півкулі стали радше їхні морфологічні відмінності, аніж дієтичні преференції.

Косаток типу А також називають антарктичними. Вони великі (7–9 метрів), повністю чорні, з сіруватим «сідлом», харчуються китоподібними та тюленями, влітку поширені у відкритих водах Південного океану. Соціальна структура цих тварин вивчена недостатньо.

Тип В1 — косатки, тіло темно-сірого кольору, навколоочні патчі та сідло — світло-сіре або жовто-коричневе, якщо обросло діатомовими водоростями. Ці косатки полюють на ластоногих, і саме вони є героями найпопулярніших відео про кооперативне полювання на тюленів. Одна з типових технік полювання — «змивання хвилею».

Тип В2 — косатки Жерлаш — зовнішньо такі самі, як і косатки типу В1, але майже вдвічі менші за розміром. Вони є більш місцевими для Антарктичного півострова, протоки Жерлаш (звідки й назва), адже це все також околиці пакового льоду, де живе більшість антарктичних пінгвінів, на яких ці косатки й орієнтовані в харчуванні.

Тип С — косатки моря Росса — найменші у Південній півкулі, носять сіру шубку, але вже з білими навколоочними плямами та сідлом. Рибалки помічали косаток цього підтипу за крадіжкою у них антарктичного ікланя патагонського прямо з риболовних ярусів.

Тип D наразі збирає під свій парасольковий бренд усіх косаток субантарктики — вони, знову ж таки, великі за розміром, чорного кольору з білими навколоочними плямами та сідлом, а також відрізняються від своїх родичів більш округлою, випуклою головою.

Яскравий метод колективного полювання «змивання хвилею» — не єдиний в арсеналі косаток. Справді екстремальною є техніка, під час якої косатки буквально викидаються на берег з розгону, переслідуючи здобич. Таку поведінку помітили у конкретної ідентифікованої невеликої родини на півострові Вальдес в Аргентині, яка полює на морських левів.

Хоча деякі підтипи косаток можуть демонструвати вкрай високу специфічність у харчових преференціях, їх помічали за споживанням дійсно широкого спектра потенційних жертв, що містить до 200 найменувань, серед яких 46 видів ссавців, 22 види птахів, 4 види морських черепах, 73 види кісткових та хрящових риб і 38 видів безхребетних. Серед цікавих екземплярів у списку, наприклад, морська та річкова видра, дюгонь, морж, а ще — лось і олень, яких косатки можуть «перехоплювати», коли ті перепливають між островами.