58-річний «Батя» з Кам'янця-Подільського воює в 100-й бригаді

Коли в лютому 2022-го Сергій уперше прийшов до територіального центру комплектування, почув відмову: «Дядьку, нам такі не треба – молодих вистачає». Вік тоді став на заваді, але чоловік не втрачав надії.

Наприкінці квітня цього року його запросили на військово-лікарську комісію, і вже невдовзі він поповнив лави «Сталевої Сотки» — 100-ї окремої механізованої бригади. Сергій служить у 2-му механізованому батальйоні.

У цивільному житті він багато років працював водієм-далекобійником. Добре знає дороги України та Європи, а ще пів року водив машину в Нью-Йорку, коли доглядав за хворою матір’ю. Такий досвід став у пригоді: у війську Сергія призначили механіком-водієм нідерландського гусеничного бронетранспортера YPR-765.

«Батя» жартує, що керувати бронетранспортером навіть простіше, ніж багатотонною фурою. Щоправда, на фронті доводиться працювати під постійною загрозою ворожих FPV-дронів. Його завдання — доставляти особовий склад на позиції та підвозити необхідне забезпечення бійцям.

Військовий досвід у Сергія не зовсім новий. У 1986–1988 роках він проходив строкову службу в прикордонних військах, де був інструктором службового собаківництва. Любов до німецьких вівчарок проніс через усе життя.

Побратими цінують «Батю» не лише як водія, а й як кулінара. Він часто готує для військових борщ і узбецький плов. Варити борщ навчився ще у 12 років, коли після смерті батька допомагав матері доглядати молодших дітей.

Разом із дружиною Наталією Сергій прожив уже 40 років. Подружжя виховало трьох синів. Попри поважний вік і чималий життєвий досвід, чоловік каже, що головне завдання ще попереду.

«Зі справді важливого і досі незробленого мною лишилося, певно, одне – здобути Перемогу над тими клятими орками. А вже після другого у житті дембеля знову можна буде за кермо вантажівки», — говорить військовослужбовець.