92-річний почесний донор з Тернополя: 52 донації та історія життя

Антон Вацик, якому виповнилося 92 роки, завітав до Тернопільського обласного центру служби крові. Чоловік згадав, як 52 рази ставав донором і допомагав рятувати життя, а також розповів про свій шлях у донорському русі.
До Тернопільського обласного центру служби крові завітав незвичайний гість — 92-річний Антон Вацик, почесний донор, який упродовж життя 52 рази здавав кров. Його історія — це не лише цифри, а й приклад того, як одне рішення може змінити долі багатьох людей.
Життя Антона Вацика тісно пов’язане із залізницею: з 1952 року він працював машиністом і присвятив цій справі 40 років. Рішення стати донором прийшло неочікувано — після випадку, свідком якого чоловік став у лікарні. Він побачив пацієнта, який був блідий, як крейда, а після переливання крові буквально оживав на очах. Тоді Антон запитав у медсестри, чи це кров, і зрозумів, що хоче допомагати так само.
Відтоді чоловік почав регулярно здавати кров і залучати до цього колег. Він очолював осередок Червоного Хреста на залізниці, де зумів створити потужний донорський рух. Особливо запам’ятався 1988 рік, коли у Вірменії стався руйнівний землетрус. Тернопільські залізничники швидко організували здачу крові для постраждалих: протягом кількох днів вдалося зібрати 100 доз крові для відправлення на допомогу.
Сьогодні 92-річний почесний донор переконаний, що багаторічне донорство могло посприяти його довголіттю. «Я думаю, що своїм довголіттям певною мірою завдячую і донорству. Я здав кров 52 рази — і ніколи про це не шкодував», — зізнається Антон Вацик.
За плечима чоловіка — 40 років роботи машиністом, 52 донації та десятки людей, яких він залучив до донорського руху. У Тернопільському обласному центрі служби крові подякували почесному донору за багаторічну допомогу людям і наголосили, що його приклад залишається актуальним і через десятиліття.
Читайте також
Ще в розділі «Історія»
- 7 серпня: день маяків, ораторів та пам'ять святого Дометія
- 12 серпня: день Івана та Максима, каліграфії та теплих спогадів
- 25-річний Герой зі Львівщини загинув на Донеччині: історія Ігоря Кирилова
- Січеники чи котлети: як Ольга Франко називала улюблену страву
- Від трактора до гармат: історія військового з Вінниччини







