«Людина-робот»: історія загиблого Героя України Вʼячеслава Шимчука

29 серпня 2026, 16:38 ·611 слівредакція

Командир розвідників Вʼячеслав Шимчук із позивним «Дід» загинув у липні 2024 року під Липцями на Харківщині. У мирному житті він був майстром спорту з орієнтування, а побратими й близькі згадують його як людину, що ніколи не сиділа без діла.

Вʼячеслав Шимчук народився у Харкові й із 11 років займався спортивним орієнтуванням. Разом із братом Русланом він прийшов до тренера Володимира Бондаренка. Хлопці росли без батька, тому наставник ставився до них як до рідних синів.

«Батька у Руслана та Слави не було, вони прийшли з мамою. А оскільки батька не було, наші стосунки я відчував як батьківські. Вони для мене стали синами», — згадує Володимир Бондаренко.

Із роками стосунки тренера й вихованця переросли у дружбу. Володимир розповідає: коли приїжджав до Харкова з Німеччини, де проходить лікування, Вʼячеслав завжди знаходив час зайти на годину-дві, щоб поговорити про все на світі. Наставник називає його «людиною-роботом» за неймовірну самодисципліну: Шимчук колись кинув палити й пити, а фізичні навантаження стали для нього щоденною потребою.

Спортивне минуле допомогло Вʼячеславу на війні. Навички орієнтування на місцевості, витривалість, уміння облаштувати польовий побут — усе це стало в пригоді на службі. Сам він казав, що готувався до захисту родини та країни все життя.

До лав Нацгвардії Шимчук вступив на початку повномасштабного вторгнення, у 48 років. Воював у складі бригади «Хартія», брав участь у боях на Харківщині та Донеччині. Під час сержантських навчань йому пропонували стати інструктором, але він відмовився — хотів бути на передовій.

«Вони побачили, що він класно навчає, розуміє по карті і може це класно пояснити. Але йому здалося, що це буде неправильно, що він буде робити недостатньо. Це був його вибір, він не міг сидіти спокійно», — розповідає подруга Надія Коломієць.

26 липня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу Липців, Вʼячеслав вів групу і натрапив на засідку. Цей бій став для нього останнім. Йому було 50 років.

Надія згадує, як під час прощання з загиблим ішов дощ, але щойно труну опустили — визирнуло сонце. Це видовище вразило всіх присутніх.

За мужність і героїзм Вʼячеславу Шимчуку посмертно присвоєно звання Героя України з орденом «Золота зірка». Його історія — про людину, яка все життя готувалася стати на захист своєї землі.