«У нас буде Аліса»: історія 23-річного воїна Максима Бірюкова, який загинув на Куп’янщині

29 серпня 2026, 15:00 ·488 слівредакція

Максим Бірюков із Приколотного мріяв, як веде доньку до школи, але загинув на бойовому завданні, коли Алісі було трохи більше року. Його дружина Анна розповіла історію кохання, чекання на дитину та служби.

У січні 2024 року в родині Бірюкових народилася донька Аліса. Її батько, 23-річний військовий Максим, дуже чекав на неї і мріяв бачити, як вона зростає. Та 3 березня 2025 року він загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Митрофанівки Куп'янського району Харківщини.

Максим народився 19 червня 2001 року в селищі Приколотному Вільхуватської громади. Там минули його дитинство та шкільні роки. Після навчання в місцевому ліцеї він переїхав до Харкова, де вступив до автодорожнього фахового коледжу та здобув технічну освіту.

Його дружина Анна розповідає, що батьки виховали Максима чесним, відповідальним і добрим. Він завжди був для них гордістю, надією і джерелом радості.

У 2020 році Максим пішов на строкову службу до Національної гвардії України, а згодом підписав контракт із військовою частиною 3005. Після початку повномасштабного вторгнення він продовжив службу на Харківському напрямку, зокрема в районі П'ятихаток.

У грудні 2024 року Максим вступив до взводу безпілотних систем спеціального призначення. Після навчання став оператором FPV-дронів та продовжив службу на Дергачівському й Куп'янському напрямках.

Анна та Максим знали одне одного давно, але стосунки почали в листопаді 2022 року. Жінка згадує, що вони швидко зрозуміли, що не можуть жити одне без одного. Пропозицію Максим зробив 12 червня, а про вагітність дізналися наприкінці того ж місяця. У 2023 році вони одружилися.

«Казав, що я у нього найгарніша, найкраща, його принцеса, яку він дуже любить і він ніколи не перестане мене кохати», — згадує Анна.

Коли подружжя говорило про дітей, Анна написала Максиму: «У нас буде Аліса». Він дуже чекав на доньку. Пара влаштувала гарне гендер-паті. Але через службу Максим бачив дівчинку дуже рідко.

«Ми відгуляли рік Алісі у січні, і він у березні вже загинув. Вона його бачила дуже рідко. Він мріяв бачити, як вона зростає, тримати її за руку в перший день у школі, підтримувати у всіх життєвих кроках. Та не судилося», — розповідає Анна.

Попри відстань, Максим намагався залишатися частиною життя родини. Надсилав дружині відео, розповідав про службу, а коли мав можливість — спілкувався з донькою.