Книжки як опора: що читають діти, які втратили батьків на війні
16-річна Еліна, 15-річний Дмитро та 10-річний Ярослав, якими опікується фонд «Діти Героїв», розповіли про свої книжкові світи — від антиутопій до фентезі, які допомагають переживати складні емоції.
Книжки для цих дітей — більше, ніж розвага. Це спосіб на кілька годин опинитися в іншій реальності, знайти слова для власних переживань або просто побути там, де немає війни.
Еліна з Київщини цього року йде в 11 клас. Вона перепробувала чимало хобі — від бісероплетіння до гри на гітарі, та найбільше її захопило писання власних історій. Любов до читання прокинулася завдяки подрузі, яка порадила трилер Голлі Джексон «Виживуть п’ятеро». Відтоді дівчина відкрила для себе трилери, драми й романтику. Особливе місце в її серці посіла трилогія Нори Сакавіч «Лисяча нора», «Король воронів» та «Свита короля».
Опорою в складні моменти для Еліни стали романи Тіллі Коул «Тисяча пам’ятних поцілунків» і «Тисяча друзкок». Вони навчили її цінувати теперішнє: «Ці книжки дають зрозуміти, що життя може обірватися в будь-який момент, і ти не відчуєш ті емоції, які можеш відчути просто зараз, не чекаючи потрібного моменту». Дівчина зізнається, що в моменти, коли була «повністю розбита», переживання героїні були для неї важливіші за власні.
Читання підштовхнуло Еліну до власних текстів. Два роки тому вона почала з коротких історій і фанфіків про друзів, потім писала вірші, а згодом вирішила створити цілу книжку. Так народилося фентезі про світ Арна, де час плине інакше: у реальності минає лише 16 хвилин, а там — 8 років. Книжка вже вийшла друком, і Еліна самостійно шукає для неї читачів через Instagram і TikTok. Разом із мамою вона придумала традицію: перші 50 примірників авторка підписує. Українську літературу дівчина тільки відкриває — наступною в списку стоїть «Інтернат» Сергія Жадана.
Дмитро з Хмельницького навчається в 10 класі ліцею. Читання прийшло в його життя ще до школи — батько читав йому перед сном пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна. Тепер хлопець читає дві-три книжки на місяць і збирає домашню колекцію класики в серії «Золота полиця». Серед улюблених — «Великий Гетсбі» Фіцджеральда, «Буремний перевал» Емілі Бронте, «Франкенштейн» Мері Шеллі та «Портрет Доріана Грея» Оскара Вайлда.
У книжках Дмитро шукає знання і можливість відволіктися: «Відволіктися дуже тяжко в часи цієї війни, яку почала росія». Його цікавить не лише художня література, а й історія — зокрема книжка Романа Офіцинського про Степана Бандеру. Хлопець звертає увагу на те, що російськомовні книжки досі можна побачити у продажу, навіть у його рідному місті, і намагався звернутися до відповідних служб. Серед улюблених жанрів — антиутопія: «Можливо, я міг би написати антиутопію, але я поки навчаюся, а на це треба буде дуже багато часу».
Наймолодшому з трійки, 10-річному Ярославу з Кривого Рогу, читання замінює цілі світи. Він читає всюди: вдома, в автобусі, в поїзді. Мама Катерина розповідає, що книжку на 200–300 сторінок хлопчик може проковтнути за ніч, а одного разу читав уголос домашньому собаці, одягнувши теплий комбінезон і лігши на асфальт у дворі.
Любов до книжок почалася з дитячого журналу «Їжачок», який батьки купили випадково, коли хлопчику було близько двох років. У чотири з половиною він уже потроху читав сам, а активно — під час повномасштабної війни. 2022 року мама працювала в Палаці культури, куди приносили гуманітарну допомогу. Серед речей опинилася серія книжок, і Ярослав обрав «Чарівника країни Оз». «Він узяв цю книжку і почав читати прямо дорогою. Іде – і читає. Їде в автобусі – і читає. Він цю книжку прочитав за півтора дня. І відтоді почав читати дуже багато», — згадує Катерина.
Тепер Ярослав прочитав усю серію про Гаррі Поттера, захоплюється Жулем Верном, енциклопедіями про динозаврів, фентезі й детективами. Він читає українських авторів — Всеволода Нестайка, Зірку Мензатюк, а ще «Мій братик-мумія» Тоски Ментен та «Хроніки Архео» Аґнєшки Стельмашик. Останню серію родина навіть знайшла в Польщі мовою оригіналу, щоб читати разом і перекладати.
Батько Ярослава загинув наприкінці жовтня 2023 року, захищаючи країну. Коли хлопчик говорить про Україну, він наголошує на свободі: «Україна – це сила, незламність і воля. А бути українцем – значить бути сильним, добрим, незламним і щедрим. Я хочу, щоб Україна була мирною, незалежною, щоб люди були добрими, щедрими і вільними».
