Львів згадав Леонарда Марконі: історія скульптора, який творив обличчя міста

У затишній залі Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки зібралися ті, кому небайдужа мистецька спадщина міста. Історик та директор установи Іван Сварник провів лекцію, присвячену постаті Леонарда Марконі — скульптора, чиї роботи стали невід'ємною частиною львівських вулиць.

Народився майбутній митець у Варшаві, в родині італійського походження. Освіту здобував у Римі, де опанував класичні техніки скульптури. 1874 року доля привела його до Львова — міста, яке стало для нього другою батьківщиною і головним майданчиком для творчості.

Понад два десятиліття Леонард Марконі очолював кафедру в Технічній академії. Він не лише сам творив, а й щедро ділився знаннями з учнями. Серед його студентів — імена, які згодом прославили українську скульптуру: Антоній Попель, Петро Війтович, Петро Гарасимович. Педагогічний хист Марконі допоміг виростити цілу плеяду митців, які понесли його традиції далі.

Але справжньою пристрастю скульптора було прикрашати місто. Його руки створили фасадні композиції для багатьох визначних львівських споруд. Головний корпус Львівської політехніки, Галицька ощадна каса, Палац правосуддя — ці архітектурні символи міста оздоблені роботами Марконі, які досі захоплюють погляди перехожих.

Майстер не зупинявся на досягнутому. Він експериментував з матеріалами, розробив власну технологію виготовлення рельєфів із гідрофобного вапна та цементу. Окрім того, Марконі заснував фабрику з видобутку галицького алебастру, що дозволяло йому втілювати найсміливіші задуми.

Сьогодні, згадуючи митця, доводиться констатувати: значна частина його творчого доробку втрачена. Ті об'єкти, що вціліли, потребують уваги реставраторів. Леонард Марконі пішов з життя 1899 року, залишивши по собі не лише кам'яні витвори, а й пам'ять у серцях учнів та шанувальників мистецтва. Він спочиває на Личаківському цвинтарі — там, де віднайшов свій останній спокій серед тих, чиє життя було присвячене Львову.