У Монастирку на Тернопільщині хрести Хресної дороги зодягають у квіткові фелони

14 вересня 2026, 15:45 ·248 слівредакція

Напередодні свята Воздвиження Чесного Животворчого Хреста в селі Монастирок на Борщівщині 14 дубових хрестів Хресної дороги вкривають різнобарвним осіннім різноцвітом. Такої традиції, кажуть, немає більше ніде.

У Монастирку на Борщівщині 13 вересня відбулася традиція, якої, за словами місцевих, не має в жодному населеному пункті України та світу: напередодні свята Воздвиження Чесного Животворчого Хреста хрести Хресної дороги всуціль зодягають у різнобарвні квіткові фелони.

Усе починається з вечірні в церкві. Потім церковна процесія вирушає на узгір'я, де стоять 14 дубових хрестів з образами стацій Хресної дороги. Кожен із них заквітчаний осіннім різноцвітом, і біля кожного мовиться відповідна молитва. Ближче до сутінків пагорб осявають свічки в руках парафіян.

Історія цієї традиції тісно пов'язана з відродженням місцевої церкви. Отець Юрій Стеблина, якого скерували сюди на службу в 1989 році, розповідає, що до 1988-го в храмі ще був колгоспний склад зерна. Вісім місяців разом із громадою, не покладаючи рук, відбудовували занапащену атеїстами церковцю, збудовану ще в 1772 році. Старезні похилені перегнилі хрести вздовж Хресної дороги замінили новими, освятили. І взялися за відродження традиції, яка передавалася в селі із покоління до покоління. "Тож 1990 року Хресна дорога ожила", — каже отець Юрій.

Нині молоді в Монастирку дуже мало, тож доводиться запрошувати до роботи дівчат із інших навколишніх сіл. З-поміж інших — із Шупарки.

"На запрошення настоятеля Хрестовоздвиженського Чоловічого Монастиря с. Монастирок ігумена Миколая Хмарного, ми вдруге долучилися до багаторічної традиції прикрашати квітами Хресну дорогу напередодні храмового свята. А цьогоріч мали за честь уквітчувати дві стації: першу — "Ісус засуджений на хресну смерть" та дев'яту — "Ісус падає втретє під хрестом"", — поділилася у фейсбуці адміністраторка групи "Церква Покрови Пресвятої Богородиці с. Шупарка" Ольга Зубик.

Світлини Галини Огородник та Ольги Зубик.

Так у Монастирку з року в рік оживає те, що передавали одне одному покоління місцевих: хрести, вбрані в квіти, і свічки в сутінках на пагорбі. Традиція, яку відродили після десятиліть забуття, тримається на руках тих, хто приходить сюди прикрашати, молитися й запалювати вогники.