Українська фольктроніка: від «Еутерпи» до «Шуму»

Ідея поєднати народні мотиви з електронною музикою не нова і вперше з'явилася не в Україні. Однак саме в нашій країні це звучання набуло особливого значення. У часи пошуку ідентичності та самовизначення музика на перетині сучасності й традиції відгукується українцям особливо гостро.

Термін «фольктроніка» виник у Європі та США наприкінці дев'яностих. Тоді ним позначали стиль таких артистів, як Four Tet, Ultramarine (їхній альбом Every Man and Woman is a Star вважають першим у жанрі) та The Books. Західна фольктроніка передбачала інтеграцію акустичних інструментів — волинок, гармонік, банджо — в електронні жанри, зокрема техно, глітч та ембієнт.

Українська ж фольктроніка, що виникла вже після відновлення незалежності, майже не пов'язана із західною. Схоже, що термін випадково з'явився у двох різних культурах. Якщо західні фольктроністи наповнювали електроніку живим акустичним звучанням, то українські артисти намагалися дати нове життя традиційним пісням. Причина — гостра потреба в самоідентифікації в пострадянську добу та в часи гегемонії російського продукту на культурному ринку.

Українська фольктроніка більше спирається на танцювальні жанри, тоді як західна — медитативна та експериментальна. Тож наше звучання доречніше було б назвати етнічною електронікою. Цей термін охоплює ширший спектр музики, що поєднує елементи народної музики світу з електронікою — від балканського турбофольку до латиноамериканської танцювальної музики.

**Велика трійка**

Сучасну українську фольктроніку неможливо уявити без гуртів Yuko, Go_A та Onuka. Саме Yuko чи не першими почали називати свою музику фольктронікою. «Ми шукали відповідну назву для нашого стилю, але загалом ми не були прив'язані до конкретного жанру електронної музики, головна особливість Yuko — це поєднання електронної музики й фольклору, тому ми обрали ідентифікувати себе з фольктронікою. Фольктроніка для нас — це передусім креативне переосмислення українського фольклорного доробку через призму нашої спільної творчої взаємодії», — розповіли в гурті.

Вокалістка Yuko Юля Юріна за освітою фольклористка, вона вивчає український фольклор понад 10 років. Гурт мав шанси поїхати на «Євробачення», але через російське громадянство Юріної не пройшов наступний етап нацвідбору.

Go_A у 2020-му перемогли в нацвідборі з піснею «Соловей», а наступного року представили Україну в Роттердамі з «Шумом». Вони посіли п'яте місце у фіналі та потрапили до чарту Spotify Top Viral, де довго трималися на чільних позиціях. Це допомогло гурту стати частиною українського музичного мейнстриму.

Onuka свого часу виступала в інтервал-акті «Євробачення-2017» у Києві. Пік активності проєкту припав на перші роки після Революції Гідності, коли попит на етномотиви стрімко виріс. Треки Onuka звучали в рекламі, телешоу та навіть на шкільних святах. Успіх гурту — у підході до музики: вони звели вплив автентичної музики до інструментів та окремих мотивів, а тексти писали сучасною мовою про сучасні міські реалії.

**Хто це почав**

Головною зіркою фольктроніки дев'яностих і нульових була Катя Чіллі. Її рання творчість тяжіла до хаусу та нагадувала популярний тоді німецький гурт Enigma. У «Скрябіна» також був сайдпроєкт «Еутерпа», спрямований на відновлення народних пісень в електронному звучанні. Пісні для нього збирала Ольга Кузьменко — мати Андрія Кузьменка (Кузьми Скрябіна). «Ми виконуємо пісні, яким понад 300 років і які знали ще донедавна 2–3 людини у світі. Це абсолютно автентичні пісні. Ми навіть не міняли текст. В одній пісні, правда, ми дописали один куплет, тому що бабка його забула», — розповідав Кузьма Скрябін.

На початку нульових свій варіант фольктроніки робив гурт «GG ГуляйГород» з Кропивницького. Їхня електронна складова тяжіла до клубного EDM. В експериментальній електроніці з етно віддано працює Катерина Заволока: її альбом Plavyna 2005 року отримав почесну відзнаку премії Prix Ars Electronica.

**Фольктроніка наживо**

Зараз фольктроніка — один із найпопулярніших жанрів альтернативної музики в Україні. Контури жанру розмиті: фольктронікою називають і хаус Каті Чіллі, і ембієнт Заволоки, і EDM «GG ГуляйГорода». Тож кожен може знайти щось своє — від рейву до ембієнтової медитації.

Організатори струнно-смичкового рейву «Смик» об'єднують електронних експериментаторів із тими, хто серйозно досліджує народну спадщину. Завдяки «Смику» люди почули такі співпраці, як «Гніздо Вивільги» + Parking Spot, Symonenko + «ДваТри», Terrikon + «Шум'я». На фестивалях «Вирій» та «Леся Квартиринка» електронні та живі виступи часто існують паралельно, а інколи поєднуються.

**Автентичне проти штучного**

Популярність фольктроніки зростає саме в турбулентні часи. Через це поєднання народного з електронним інколи виглядає як спосіб швидко зібрати прослуховування. Деякі артисти замість автентичного фольклору вдаються до шароварщини. У 2023 році з'явилися численні версії «Парової машини» після того, як у TikTok завірусилося виконання етнографки та військової Ярини Квасній. Деякі версії навіть використовували її вокал без згоди. Того ж року вийшла пісня «Гопак» Юлії Лущинської, яка стала мемом.

Найбільша інтрига — як виглядатиме українська фольктроніка в стабільніші часи, коли проблема національного самовизначення не стоятиме так гостро. Чи перестануть електронні музиканти працювати з етнічним матеріалом? І чи буде потрібна етнічній музиці електронна складова, аби лишатися популярною?