Сукня з парашута: у музей на Житомирщині повернули вбрання 1945 року

У селі Вільшанка на Житомирщині до «Чеської хати-музею» повернулася реліквія, що пройшла через десятиліття й кордони, — весільна сукня, пошита з парашута у 1945 році. Привезла її з Чехії Людмила Гайдаманчук, яка очолює громадську організацію «Чехи Вільшанки». Доповненням до вбрання стала весільна фотографія нареченої та її чоловіка.

Історія цієї сукні починається в родині чеських колоністів. Її власницею була жінка на ім'я Марія, чиї предки прибули до Вільшанки зі Східної Моравії у 1872–1874 роках. У 1945 році Марія виходила заміж у рідному селі. Тривала Друга світова війна, і дістати тканину було майже неможливо. Тоді й народилася незвична ідея — пошити весільну сукню з парашута, який знайшли на території села.

«Сукня з парашута належала жінці на ім'я Марія, яка народилася в родині чеських колоністів. Її предки прибули до Вільшанки зі Східної Моравії у 1872–1874 роках. У 1945 році Марія виходила заміж у рідному селі. Тривала Друга світова війна, і придбати тканину було практично неможливо. Тоді й з'явилася незвичайна ідея — пошити весільну сукню з парашута, який знайшли на території села», — розповіла Людмила Гайдаманчук.

У 1947 році, коли чехи поверталися на свою історичну батьківщину, Марія забрала сукню із собою. Дорогою, у вагоні-теплушці, вона народила старшу доньку Людмилу. Саме ця донька після смерті матері багато років берегла її весільне вбрання — аж поки воно не повернулося до села, де було пошите.

На весільному фото наречена одягнена саме у ту сукню з парашута. Для місцевої громади ця річ має особливе значення. «Ця весільна сукня є дуже важливою для жителів нашої громади. Вона нагадує нам про те, що у Вільшанці зберігаються спадщина, пам'ять та історія людей, які жили тут, працювали й розвивали наше село», — сказав Вільшанський сільський голова Сергій Мельник.

Сукня — не єдиний скарб «Чеської хати-музею». Тут зберігають фотознімки, записи зі спогадами мешканців села, одяг із візерунками, меблі, посуд і шаховий стіл. Окрема цінність — шафа, двері якої зсередини вкриті написами чеською мовою. Серед них метричні дані та різні дати, що охоплюють період від 1875 до 1928 року.

Людмила Гайдаманчук запрошує всіх охочих завітати до музею у Вільшанці, щоб побачити зібрані реліквії та почути історії людей, які понад століття тому стали частиною історії Вільшанщини. «Ми завжди раді всім відвідувачам, які приходять до нас, і будемо з нетерпінням чекати усіх, хто забажає до нас прийти. Бо музей — це не просто місце, де зберігаються старі речі. Це простір, де оживає пам'ять», — зазначила вона.

За кожною річчю в цій хаті стоїть чиєсь життя: переїзди, війна, народження дітей, повернення додому. Сукня з парашута — з тих речей, що пережили своїх власників і повернулися туди, де все починалося, щоб і далі розповідати про людей, які творили історію Вільшанки.