Ветеран судився з колекторами за чисту кредитну історію: що вирішив суд

Шевченківський районний суд Києва 22 червня відмовив ветерану війни у позові проти ТОВ «Українське бюро кредитних історій» та ТОВ «Фінансова компанія „Європейська агенція з повернення боргів“». Чоловік наполягав, що інформація про його заборгованість за шістьма кредитними договорами є недостовірною, і просив зобов'язати бюро вилучити ці дані.

Історія почалася з того, що раніше в іншому судовому процесі колекторська компанія не змогла довести існування боргу. Проте, попри те рішення, вона продовжувала передавати до бюро кредитних історій відомості про нібито чинну заборгованість. На звернення чоловіка вилучити ці записи фінустанова відповідала відмовою. Через це, за словами позивача, його кредитна історія виявилася зіпсованою, що завдавало йому стресу, тривоги, спричиняло безсоння та заважало отримати нові кредити на нормальних умовах.

До матеріалів справи позивач додав лист Державного центру зайнятості від 29 грудня 2025 року, яким йому як ветерану відмовили у наданні гранту. Це підтверджувало, що викривлена кредитна історія мала реальні наслідки.

Суд дослідив обставини надання позик. З'ясувалося, що 11 березня 2024 року чоловік уклав два договори з ТОВ «Аванс кредит» на 5100 та 3800 гривень, 12 березня — договір зі ТОВ «Стар Файненс Груп» на 3000 гривень. Ще раніше, 13 березня 2023 року, він позичив гроші у ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», а 8 вересня 2020 року — у ТОВ «Фінансова компанія „Інвест Фінанс“». Згодом права вимоги за цими договорами перейшли до колекторської компанії.

Бюро кредитних історій надсилало запит колекторам, аби підтвердити відсутність заборгованості, але отримало відповідь, що договори діючі, борг наявний, а коригування даних не проводилося. Аналогічну відповідь отримав і Національний банк України, коли розглядав скаргу позивача.

Головним аргументом суду стала позиція Верховного Суду: підставою для вилучення інформації з кредитної історії є визнання договору недійсним у судовому порядку. Відмова у стягненні боргу в іншій справі не тотожна визнанню кредитного договору недійсним чи неукладеним. Також суд зауважив, що позивач не довів відсутності своєї письмової згоди на використання інформації про нього.

Щодо моральної шкоди, то суд вказав, що чоловік не надав належних доказів ані самого факту завдання шкоди, ані причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів і негативними наслідками. У підсумку суд відмовив у визнанні інформації недостовірною, у зобов'язанні вилучити її та у стягненні 100 тисяч гривень компенсації. Судовий збір компенсується за рахунок держави, оскільки позивач від нього звільнений. Рішення можна оскаржити протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.

Ця справа черговий раз показує, наскільки складним може бути шлях до чистої кредитної історії. Навіть якщо суд визнав, що колектори не довели борг, для виправлення записів необхідне окреме рішення про недійсність самого договору. Без нього фінансові установи мають право продовжувати передавати дані про заборгованість, і позичальнику доводиться шукати інші шляхи захисту своїх прав.