«Я сплю на цвинтарі»: волонтери відновлюють 200-річний некрополь на Хмельниччині

На понад двохсотрічному цвинтарі в селищі Чорний Острів, що на Хмельниччині, знову кипить робота. Волонтери з України та Польщі зібралися, аби врятувати від забуття старі надгробки, які десятиліттями ховалися під землею та густим чагарником. Найдавніше поховання, яке вдалося віднайти, датоване 1821 роком, але, за словами дослідників, тут можуть бути й старші могили.

Ініціатор відновлення некрополя Валентин Маговкін розповідає, що цвинтар займає близько трьох гектарів, і значна частина поховань з часом опинилася під землею. «Я думаю, що є однозначно й старіші поховання. Просто з плином часу вони всі пішли під землю, і ми намагаємося їх віднайти», — ділиться він.

До Чорного Острова вже втретє приїхав польський каменяр Шимон Моджеєвський, засновник товариства «MAGURYCZ», яке майже двадцять років займається відновленням некрополів в Україні. Він зізнається, що під час табору навіть спить просто на цвинтарі. «Дуже багато людей питає мене, чи я боюся. Ні, я боюся живих людей. Мертві — вони спокійні. Я тут не тому, що це польський цвинтар, а тому, що це пам'ять. Якби тут були українські надгробки, то я б намагався, щоб вони також були ремонтовані чи реставровані, бо вважаю, що це важлива річ для нашої свідомості, походження народу», — каже майстер.

За його словами, більшість пошкоджених пам'ятників можна врятувати: «Більшість елементів, фрагментів ми знаходимо поруч і можемо скласти і зробити з цього надгробок. Не завжди, але 90% цих надгробків можна повернути в такий вигляд, який вони мали перед Другою світовою». Цьогоріч табір триває шість днів, і Шимон навчає охочих працювати з каменем без важкої техніки, так само, як це робили майстри століття тому: «Каменярі, котрі робили ці надгробки, не мали ні крана, ні трактора, ні жодних таких інструментів, але ставили ці надгробки. Коли вони могли, то я розумію, що ми теж можемо».

До роботи долучилися волонтери з різних куточків України та Польщі. Владислав із Харкова розповідає, що вони очищають каміння та шукають втрачені фрагменти: «Повертаємо його від забутості, те, що було під землею. Щоб їх пам'ятник був відновлений, щоб про них історія була відома». А волонтерка з Варшави Йоланта Мунарчик приїхала сюди через особисту історію — на початку ХХ століття тут жила її родина. «Я мріяла приїхати сюди все своє життя, і нарешті мені це вдалося завдяки друзям. Я дуже зворушена. І оскільки я не знайшла могили своїх одразу, я з головою поринула у прибирання інших, бо зрештою, це та сама традиція, той самий період, ті самі мешканці, ті самі люди. Тому насправді не має значення, та це могила чи інша. Усі вони заслуговують на повагу», — зізнається жінка.

До толоки долучився і настоятель місцевої римо-католицької парафії отець Мирослав. «Кожен пам'ятник, дивлячись на нього, ти дивишся також на історію, дивишся на традиції, дивишся на культуру, цінуєш, збагачуєшся культурно, ну і одночасно вшановуєш пам'ять померлих», — зазначає священник.

У 2023 та 2024 роках на цвинтарі відновили 22 надгробки, а минулого року місцеві жителі самотужки знайшли ще чотири та три з них уже повернули до життя. Цьогорічні роботи фінансово підтримують Національний інститут польської культурної спадщини «Полоніка» та громадський комітет охорони польського міста Фаленти. Його представник Войцех Роговський пояснює зв'язок: «Моє місто та Чорний Острів мають прямий зв'язок завдяки Олександру Пшездзецькому, який народився в палаці в Чорному Острові та емігрував до Польщі, до Мазовії, і разом зі своєю дружиною купив маєток поблизу Варшави, в місті, де живе моя родина».

Відновлення цвинтаря триватиме до 22 серпня, а після завершення табору роботи планують продовжити силами місцевої громади. Валентин Маговкін зауважує: якщо охочих допомогти буде більше, справи підуть швидше, адже за нинішніх темпів — тиждень активної роботи на рік — на повне відновлення некрополя можуть піти десятиліття.