Втеча Мартіни Навратілової: як 18-річна тенісистка обміняла Чехословаччину на свободу

Увечері 6 вересня 1975 року до офісу Служби імміграції та натуралізації США зайшла 18-річна дівчина з Чехословаччини. Вона попросила політичного притулку — так почалася нова глава в житті майбутньої легенди тенісу Мартіни Навратілової.

За свою кар'єру Навратілова виграла 117 турнірів — це рекорд Відкритої ери. На її рахунку 59 перемог на турнірах Великого шлема, що є другим результатом в історії. Останній турнір вона виграла за місяць до свого 50-річчя. «М'яч не знає, скільки мені років», — жартувала тенісистка.

Мартіна Шубертова народилася в Празі. Прізвище Навратілова вона взяла від вітчима, який став її першим тренером. Саме він підштовхнув її до доленосного рішення.

За кілька місяців до US Open 1975 року вони пішли до лісу — єдиного місця, де можна було розмовляти без побоювання, що їх підслухають спецслужби. Там вітчим сказав: «Якщо поїдеш — не повертайся. Хоч би що тобі казали телефоном, хоч би що ми писали в листах під тиском влади — не повертайся, навіть якщо тобі скажуть, що нам приставили пістолет до скроні».

У родині комуністів не любили з самого початку. А коли Мартіна почала показувати високі результати, то й сама відчула тиск системи. Спортивне керівництво Чехословаччини контролювало її закордонні поїздки та забирало більшу частину призових грошей. Останньою краплею стали погрози чиновників заборонити їй виїзд на турніри до капіталістичних країн.

«Я зрозуміла, що вони можуть будь-якої миті відібрати в мене паспорт і не випустити на наступний турнір. Моє майбутнє залежало від настрою партійних чиновників. Я не хотіла бути маріонеткою», — згадувала Навратілова.

Американські імміграційні служби діяли швидко. Їй допомогли оформити всі документи в умовах суворої таємності. І лише коли формальності були врегульовані, Навратілова офіційно оголосила, що просить притулку в США. За кілька годин новина облетіла світові шпальти.

«Коли я їхала, то знала, що, можливо, більше ніколи не побачу своєї родини. Найважчим було не покинути країну, а розлучитися з матір'ю, батьком і сестрою. Мені було 18, і я не знала, чи дозволять мені коли-небудь повернутися додому, чи дозволять їм коли-небудь побачитися зі мною», — розповідала спортсменка.

Попри ейфорію від переїзду, Мартіна жила у страху. Вона боялася, що чехословацькі спецслужби вистежать її, накачають снодійним і силоміць відвезуть назад. Вона навіть остерігалася літати над соціалістичними країнами, побоюючись примусової посадки та викрадення.

На батьківщині Навратілову оголосили зрадницею. Її ім'я зникло з новин Чехословаччини та СРСР. Коли у 1978 році вона виграла свій перший Вімблдон, радянська преса повідомила лише про перемогу Бйорна Борга в чоловічому розряді, згадавши в жіночому фіналі лише поразку Кріс Еверт.

Влада не переслідувала родину тенісистки, і в 1979 році дозволила її батькам та сестрі виїхати до США.

До Праги Мартіна змогла повернутися лише у 1986 році. Тоді у фіналі Кубка Федерації зустрілися збірні Чехословаччини та США. Ім'я Навратілової не згадували на церемоніях, а її фото вилучили з програмок. Збірна США перемогла 3:0. Телебачення не транслювало церемонію закриття, але коли Мартіна почала говорити англійською, увесь стадіон попросив її перейти на чеську.

У 1990 році, після Оксамитової революції, президент Вацлав Гавел запросив Навратілову виступити на Вацлавській площі перед десятками тисяч людей. А у 2008 році їй повернули чеське громадянство.