«Снікерси йдуть, зараз будемо підривати»: історії воїна і письменника Валерія Пузіка

Валерій Пузік — людина, яка вміє поєднувати несумісне: окопи та вірші, мінометні обстріли та картини з морськими пейзажами. Його історія — це розповідь про те, як творчість стає порятунком на війні, а війна — невичерпним джерелом натхнення.

## Двічі доброволець

Уперше Валерій пішов на фронт добровольцем у січні 2015 року. Тоді він приєднався до 5-го батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Рішення прийшло після Революції гідності — з відчуттям, що «наш дім горить». Згадує, як зранку вийшов з дому батьків, а вони ще вмикали світло на кухні. Тоді він міг повернутися, але не зробив цього.

У березні 2022-го, з початком повномасштабного вторгнення, Пузік знову став до лав захисників — цього разу в одеській 126-й бригаді територіальної оборони. До січня 2026 року він служив в угрупованні військ «Південь», зокрема як піхотинець. Нині Валерій — військовослужбовець платформи «Культурні сили».

## «Снікерси» на позиціях

Голодної зими 2025 року на Запорізькому напрямку в окопах народився незвичний евфемізм для росіян — «снікерси». Валерій з посмішкою пояснює: коли на позиціях закінчувалися вода та їжа, а ворог підходив близько, вони з побратимами жартували: «Снікерси йдуть, зараз будемо підривати». Бо у рюкзаках росіян завжди можна було знайти щось їстівне.

Пузік розповідає про роботу мінометника: подавати снаряди, заряджати, а якщо міна застрягла — витягувати її зі ствола. Потім був «Васильок» — улюблена зброя, яка стріляє касетами, але важить близько 500 кілограмів. Після неї у Валерія — шість гриж у хребті.

## Творчість як порятунок

«Чим ближче до лінії фронту, тим більше віршів», — каже письменник. За 40 днів на позиції, коли не було сну, він записував свої рефлексії в нотатник — так народжувалися тексти, сповнені нервом і правдою. Валерій переконаний: війна сама диктує, що писати, і на кожного військового автора треба додавати у співавтори війну.

Його п’єса «Tengo frio» («Мені холодно») стала частиною Третього фестивалю перших п’єс у Києві в липні 2026 року. Для Пузіка драматургія — ідеальна форма для трансформації бойового досвіду: через персонажів можна висловити все, що пережите, і побачити травму зі сторони.

## Нова книжка Кривцова та реконструкція Одеси

Разом із видавництвом «Наш формат» Валерій готує до друку останню збірку віршів загиблого поета Максима Кривцова. Це буде артбук із роботами Ігоря Гусєва та Стаса Жалобнюка із серії «Новий мілітарний пейзаж».

Сам Пузік працює над романом про Одесу 1920-х років — про драматурга Миколу Куліша та режисера Леся Курбаса, які творили в місті, але зазнали цензури від більшовицької влади. Це його спроба реконструювати міф Одеси, прихований радянською ідеологією.

«Якщо ти митець, це обов’язок — розповісти історію тих, хто загинув, захищаючи Україну», — переконаний Валерій. Його власна обіцянка — книжка про друга дитинства, який загинув у 13 років. Він постійно береться за неї, але поки що не може написати.