«Книга смаків Львова»: у місті пройшли вулицями, де колись пекли хліб і торгували коропом

Прогулянка «Книга смаків Львова: єврейські сторінки» відбулася 9 вересня. Організатори запросили містян і гостей шукати відповіді на прості, здавалося б, питання: як пізнати місто на смак, що таке єврейська кухня і що ми насправді знаємо про спільноти, які творили Львів.

Маршрут вів вулицями й просторами, які самі можуть багато розповісти. А розмова йшла про тих, хто готував і смакував, виробляв і продавав, а також про традиції та сучасність поруч.

Ресторанний консультант, письменник і журналіст Всеволод Поліщук поділився спостереженнями про те, як кулінарні звичаї різних спільнот переплелися в міському побуті. За його словами, за радянських часів люди купували в крамниці плетенку, але їли вдома халу. Не кожен плаский прісний хліб є мацою, навіть якщо його готували євреї. Найсмачніше багато років називають «цимесом», навіть коли до євреїв немає жодного стосунку, адже цимеси — це закуски чи додатки, які могли зробити смачною будь-яку страву.

Поліщук згадав і про кластери, відомі у Львові щонайменше 150 років, зокрема про кластер виробників горілки на Знесінні. Він також пояснив різницю між рогаликами та ругелахами: насамперед це молитва, промовлена перед запіканням. А ще нагадав, що для створення «Світоча» совіти відібрали дві кондитерські фабрики в євреїв та одну в українки.

Пілотну екскурсію провели за підтримки Українського культурного фонду та Інституту стратегії культури ЛМР, а також Центру міської історії.

Експертка з єврейської кухні Льоля Ланда розповіла про рейзеле — єврейську витинанку, мистецтво, яке століттями прикрашало домівки та синагоги Галичини на свята, втілюючи в папері цілі світи. Саме витинанка зображена на афіші заходу.

«Наша рейзеле про часи, коли у Львові пекли гефілте фіш на Рош-га-Шана і сперечались, скільки хрону класти у цвіклі; на Рибній вулиці торгували коропом та щупаком а у ресторані готелю Брістоль кухня пані Ружі Цегнутової збирала найвибагливішу публіку міста; у пекарні Натана Шварца щоранку виходив із печі куликівський хліб, посипаний чорнушкою. Той хліб, за яким тужили та писали пісні…», — розповіла Ланда.

За задумом організаторів, така прогулянка — це спроба прочитати місто не лише за архітектурою, а й за смаками, які досі живуть у назвах страв, звичках і пам'яті. Пілотний формат має показати, наскільки такий спосіб розмови про спільноти Львова потрібен містянам.