Конотопська відьма: від народних переказів до офіційної спадщини України

12 листопада 2025 року «Культуру побутування бувальщин про конотопську відьму» офіційно визнали частиною нематеріальної культурної спадщини України. Під охорону держави потрапили не міфічні чари, а живі усні оповіді, які століттями передавалися з уст в уста на Конотопщині.

Бувальщина — це коротка історія, яку розповідають як реальний випадок. Оповідач міг бути свідком події, чути про неї від родичів або знати людину, з якою вона сталася. Такі розповіді не доводять існування магії, але зберігають місцеву говірку, старі уявлення про добро і зло, а часом і назви лісів, річок та забутих хуторів.

Першим збирачем цих історій випадково став Григорій Квітка-Основ'яненко. Наприкінці повісті «Конотопська відьма», написаної 1833 року і надрукованої через чотири роки, він прямо вказав на людину, від якої почув сюжет — Панаса Месюру. Про самого Месюру відомо небагато, але його ім'я збереглося в тексті, позначивши шлях усної історії від оповідача до письменника.

Квітка перетворив почуте на сатиру про владу, яка шукає відьом замість того, щоб виконувати свої обов'язки. Сотник Микита Забрьоха під впливом писаря Прокопа Пістряка лишається в місті, бо відьми «вкрали» дощ. Жінок кидають у воду: невинна мала потонути, а відьма — спливти. Так знаходять Явдоху Зубиху, яку сотник просить причарувати Олену Хорунжівну. Чари запускають низку катастроф, а начальник із писарем зрештою відповідають за знущання з невинних.

Після Квітки історії про місцевих відьом не зникли. Наприкінці XX століття їх усе ще розповідали в Конотопському районі. Одна з оповідачок, Тетяна Шешеня, розповідала, що над лісами Конотопщини «відьми витанцьовують». Її слова увійшли до книжки «Крізь призму століть. Легенди, перекази та бувальщини Сумщини», виданої 1999 року.

Не всі конотопські відьми в переказах шкодили. Іноді їм відводили роль захисниць. Іван Лисий у статті 1998 року записав історію про чарівницю Куклу, яка жила під час татарських набігів, володіла землями навколо Саранівського городища і втопилася у водоймі, чинячи опір нападникам. Історик Олександр Акуліч переказує версію, що Конотоп вистояв у битві 1659 року завдяки захисту відьми.

В інших оповідях відьми поводилися прозаїчніше: перетворювалися на кішку, собаку чи колесо, забирали молоко в чужих корів, впливали на погоду, лякали людей на дорозі. Подібні сюжети знали в різних куточках України, але конотопськими їх робили знайомі прізвища, місцева говірка та точна прив'язка до міста, села Підлипне, лісів і городищ.

У березні 2022 року старий переказ заговорив голосом сучасної мешканки Конотопа. Відео, на якому жінка сперечається з російським військовим, розлетілося мережею. «Ти взагалі знаєш, де знаходишся? Це Конотоп. Тут кожна друга жінка — відьма», — сказала вона окупанту, додавши прокляття з дуже конкретними наслідками. Давня репутація міста стала зброєю висміювання ворога.

Ця сцена надихнула творців фільму «Конотопська відьма», який вийшов у прокат 22 серпня 2024 року. Режисер Андрій Колесник зняв окрему сучасну історію. Героїня Олена, яку зіграла Тетяна Малкова, колись зреклася сили заради кохання, але після загибелі чоловіка Андрія (Тарас Цимбалюк) від рук окупантів повертає здібності та починає полювання на російських солдатів. Сценарій написав Ярослав Войцишек. За перші чотири тижні фільм зібрав понад 42,5 мільйона гривень, продано понад 264 тисячі квитків.

Майже одночасно з'явилася й театральна версія. У квітні 2023 року Іван Уривський поставив повість Квітки-Основ'яненка в Національному театрі імені Івана Франка. Вистава стала хітом: квитки розкуповували за лічені години, постановку повезли на гастролі Європою. У 2024 році режисер Іван Уривський, художниця Тетяна Овсійчук та хормейстерка Сусанна Карпенко отримали за неї Шевченківську премію.

Один і той самий сюжет прожив кілька різних життів: їдка сатира, народні страхи, сучасна історія помсти та сценічне нагадування про те, як легко люди шукають вигаданих винних. Конотопська відьма, яку держава тепер офіційно оберігає, продовжує розповідати про Україну — її мову, її страхи, її силу.