Котів усіх: родина з Лимана вдруге тікає від війни

Три роки тому вони приїхали на Черкащину фактично з порожніми руками. У маленьких бусиках вмістилося лише найнеобхідніше: дитячі речі, світлини, трохи меблів. Усе інше довелося залишити. «Приїхали три роки тому бомжами, з торбами, те, що можна було маленьким бусикам привезти. Діти, дітей речі, фотографії, меблі — це, знаєте, це таке. Це наживне. Котів усіх», — згадує Оксана.

Родина оговталася, облаштувалася в Олександрівці, почала збирати врожай на новому місці. Але війна знову підступає до порога. Фронт наближається, і родина вже готується до другої евакуації.

Під час першої втечі з Лимана найважливішим вантажем, окрім дітей, були коти. Для Оксани вони — не просто тварини, а члени родини, яких не можна покинути. Тому й тепер, збираючи речі, вона насамперед думає про те, як вивезти всіх.

Історія цієї родини — про вміння починати з нуля, цінувати просте і триматися разом, навіть коли дім знову доводиться залишати.