С СпадокУкраїна: суспільство та історія

Пересопниця: село, де народилася українська першокнига

·213 слівредакція
Пересопниця: село, де народилася українська першокнига

За 24 кілометри від Рівного лежить село, де понад чотири з половиною століття тому завершили роботу над Пересопницьким Євангелієм. Нині тут мешкає лише близько сотні людей, але місце зберігає пам'ять про подію, що стала символом української духовності.

У Дядьковицькій громаді на Рівненщині є село, яке називають батьківщиною української книги. Саме в Пересопниці 29 серпня 1561 року було завершено роботу над Пересопницьким Євангелієм — першим відомим перекладом книг чотирьох євангелістів давньою українською мовою. Цьогоріч у серпні пам'ятній події виповниться 465 років.

Микола, один із місцевих жителів, живе тут уже понад шістдесят років. Він народився в Казахстані, куди його батьки колись поїхали на заробітки, а згодом родина повернулася в Україну, придбала хату в Пересопниці. Нині чоловік зізнається, що залишився сам, лише з собакою та двома котами. «Звик до села, природа гарна. Річка одна, річка друга, ставки, рибгос, церква. Невелике село, пару тут чоловік, але жити можна», — розповідає він.

Сьогодні в Пересопниці мешкає приблизно сто людей. У селі працює магазин, однак фельдшерсько-акушерський пункт зачинений — медик із початком повномасштабної війни пішов на фронт. Попри невелику кількість мешканців, село живе і зберігає свою унікальну спадщину.

У 2011 році тут відкрили культурно-археологічний центр «Пересопниця», де зберігається копія славетного рукопису. Старша наукова співробітниця закладу Лариса Парфенюк пояснює: ця рукописна пам'ятка середини XVI століття по праву вважається українською першокнигою. У самому ж Євангелії зазначено, що роботу завершили саме тут, у Пересопницькому Пречистенському монастирі. Відомо також, що саме на цьому рукописі складають присягу президенти незалежної України.

Пересопниця — невелике село, але його значення для української культури важко переоцінити. Тут, серед тихих ставків і річок, колись творилася історія, яка й досі надихає. І хоча людей у селі залишилося небагато, кожен із них — берегиня цієї пам'яті.

Читайте також