«Прошу державу визнати його героєм»: історія танкіста «Данді» з 93-ї бригади

Юлія часто приходить до монумента в центрі Павлограда, де розміщене фото її чоловіка. Вона розповідає, що Євген добровільно став до лав ЗСУ ще у 2019 році, не маючи жодного бойового досвіду. До війни він працював шахтарем та охоронцем, але зумів з нуля опанувати танк і дослужитися до заступника командира батальйону.

«Він пройшов дуже найгарячіші напрямки: Ізюм, Бахмут, Авдіївка. У 2022-му в Бахмуті було дуже-дуже тяжко, бо тоді було дуже їх мало, але він своїм танком дуже багато знищив окупантів, ворожої техніки. Дуже часто я до чоловіка приходжу і подивитись на других хлопців, теж подякувати кожному з них за захист, за наше життя», — згадує Юлія.

За шість із половиною років на фронті Євген здобув вісім державних і військових нагород, зокрема орден Богдана Хмельницького. Про власні досягнення він розповідав мало — Юлія більше дізнавалася від побратимів, які писали їй, що завдячують Жені збереженими життями.

Історія кохання Юлії та Євгена почалася під час повномасштабної війни, коли вони познайомилися через спільних друзів-волонтерів. У 2025 році пара одружилася, але разом вони прожили лише пів року. Удома в Юлії зберігається останнє фото чоловіка — воно стоїть біля ікон та прапора 93-ї бригади.

14 грудня 2025 року під Олексієво-Дружківкою на Донеччині в автівку, де перебував Євген із побратимами, влучив російський FPV-дрон. Двоє бійців вижили, а «Данді» загинув. Юлія розповідає, що про смерть чоловіка їй повідомив спільний друг-волонтер: «Зателефонував наш спільний друг-волонтер і в сльозах сказав: "Жені більше немає". Я просила Боженьку: "Без руки, без ноги, аби живий, аби живий, я буду з ним до кінця життя, аби живий". На жаль, диво не трапилось».

Після загибелі родина пройшла процедуру ДНК-ідентифікації, яка тривала пів року. Лише 1 липня Євгена Мазура поховали. Щоб зберегти пам'ять про чоловіка, Юлія створила петицію про присвоєння йому звання Героя України посмертно.

«Він для мене, для нашої сім'ї назавжди залишиться героєм, але я хочу, щоб і держава його визнала Героєм, щоб люди за нього дізналися, бо він за свої шість з половиною років дуже багато зробив для країни», — наголошує Юлія Мазур.