Віра, Надія, Любов і Софія: кого згадує церква 17 вересня

17 вересня за новоюліанським календарем церква вшановує пам'ять святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії. За переказами, три сестри прийняли смерть за віру, а їхня мати пережила дочок лише на три дні.
Історія цієї родини сягає II століття. За переказами, Софія прибула до Риму з Мілана разом із трьома доньками — Вірою, Надією та Любов'ю. Жінка виховувала їх у християнській вірі, і саме це визначило подальшу долю всієї сім'ї.
Коли імператор Адріан почав переслідувати християн, родину схопили й привели до нього. Володар вимагав, щоб дівчата зреклися Христа, але вони відмовилися. Тоді Адріан наказав катувати сестер. Наймолодшій, Любові, було лише 9 років, Надії — 10, а найстаршій, Вірі, — 12. Мати бачила все це, але дівчата залишилися непохитними й прийняли мученицьку смерть.
Після страти імператор віддав тіла дочок Софії. Жінка поховала їх і за три дні померла на їхній могилі. Церква вшановує її як мученицю, адже їй довелося пережити ті самі душевні страждання, що й донькам.
У молитві до святих мучениць віряни звертаються з проханням заступитися за них перед Богом. У ній звучать слова: «Погляньте на наші скорботи, визволіть нас від ворогів видимих і невидимих, від усякої небезпеки та хвороби. Зміцніть нас у вірі, подайте нам силу духу, щоб ми могли наслідувати ваше життя і мужність».
Цей день у народі називали «Вселенськими бабиними іменинами». За традицією, жінки мали плакати — вважалося, що сльози очищають душу й готують до майбутніх випробувань.
Предки вірили, що прикмети 17 вересня підкажуть, якою буде погода далі. Дощ цього дня віщував дощову весну, а мало хмар — холодну зиму. Якщо листя на березах починало жовтіти з верхівки, чекали ранньої зими. Велика кількість жолудів на дубі обіцяла теплу зиму й холодну весну.
Були й заборони. Не радили сваритися, ображати інших, пліткувати, заздрити чи бажати зла. Жінкам не варто було братися за важку роботу, шити, вишивати або працювати з голкою. Весілля цього дня не влаштовували, натомість він вважався сприятливим для сватання.
Історія Софії та її дочок уже століттями залишається для вірян прикладом стійкості. А народні звичаї та прикмети цього дня нагадують про те, як тісно в українській традиції переплелися віра, побут і спостереження за природою.
Читайте також
Ще в розділі «Історія»
- Микита Готський: воїн, який обрав вогонь замість зречення віри
- 212 днів на одній позиції: історія бійця Пікассо, який малював, щоб залишитися людиною
- Римейк «Ваяни» став найгіршим в історії Disney: що пішло не так
- Горіховий Спас 2026: традиції, заборони та що поставити на стіл
- У Збаразькому замку показали «Острозьку реліквію»: що побачать відвідувачі






